30 вересня - Всеукраїнський день бібліотек

Джерело : Психолог. - 2019. - № 7. - с. 54

День в історії. Постаті

28 вересня 1941 року народився український скульптор, художник, багаторічний читач нашої бібліотеки  Жозеф Анатолійович Ліньов (1941 - 2017).

Успішно закінчивши художню школу імені Тараса Григоровича Шевченка, а потім скульптурне відділення Київського художнього інституту в 1965 році, Жозеф Анатолійович більше двадцяти років працював у монументальному цеху Київського художньо-творчого комбінату.

У 1961 році, будучи студентом другого курсу художнього інституту, вирішив втілити свої творчі задуми, а саме: на правому березі Дніпра, нижче Трипілля, поблизу села Витачів, він знайшов вихід піщаника з кручі. Моноліт більш як 12-ти метрової висоти нагадував голови людей. Пояснивши свої задуми місцевій владі і отримавши дозвіл, за три місяці самотужки витесав скульптури (7 та 5 м). Ця скульптурна робота зі скелі була єдиною в Україні  й на теренах колишнього Союзу. Про неї та автора роботи писали в тогочасній пресі, зокрема в газеті "Вісті з України", яка знайомила з нашим життям українську діаспору. Жозеф Анатолійович казав, що "пам'ятник присвятив цілому народу, що землю почав обробляти". Проте час, природні катаклізми та невігласи зруйнували унікальний творчий задум. Камінь піщаник дуже м'який і  нетривкий матеріал, який легко піддається не тільки обробці, але й руйнації. У пам'яті людській залишилась лише фотографія.

Жозеф Ліньов за роботою. Фото з сімейного альбому Є. Ліньової.

 В 60-70-х роках минулого століття поширилося захоплення таким видом образотворчого мистецтва як карбування по металу (мідь), яке найбільш тяжіє до декоративності. Тому його стали використовувати в оформленні як внутрішніх, так і зовнішніх інтер'єрів будівель, парків тощо. Роботи Жозефа Анатолійовича у цій техниці прикрашали вестибюль червоного корпусу Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (1967 рік, дві композиції по 18 метрів), кафе в Алушті, вхід до Центрального парку в місті Карші (Узбекистан) тощо.

Фото з газети

   В 1963 році, мандруючи Карпатами разом зі своїм товаришем Володимиром Прядкою (нині Народний художник України), знайшли на вершині гори зламане буревієм могутнє дерево. У митців одразу виникла ідея вирізати  постать з дерева. Так народилася "Марічка" - дівчина-гуцулка, яка стала берегинею навколішних гір та селищ. На відкритті цієї дивовижної скульптури зібралися місцеві жителі. Під час свята сурмили трембіти, грали цимбали, танцювали "Коло". До мешканців долучилася знімальна група фільму "Тіні забутих предків"... 

  Жозеф Ліньов завжди прагнув розповісти в яскравих образах скульптури, карбування, живопису про велич духу нашого українського народу. 

Зі спогадів сестри художника Євніки Ліньової

День в історії. Постаті

21 (9 за ст.ст.) вересня 1832 року в с. Неменка Липовецького повіту Київської губернії, в родині сільського дяка народився український композитор і поет-перекладач Петро Іванович Ніщинський (псевдо Петро Байда). Освіту здобув у Київському духовному училищі, в якому вивчав і музично-теоретичні дисципліни. Юнак мав добрий голос і співав у хорах. З дитинства він добре знав і любив народну пісню.

   Після закінчення навчання кілька років працював півчим церкви російського посольства в Афінах, де закінчив університет і здобув учений ступінь магістра. Повернувшись на Батьківщину, Ніщинський викладав російську й грецьку мови в гімназіях. Був людиною передових поглядів. Довгі роки підтримував творчі зв'язки з передовими діячами української культури - М. Кропивницьким, М. Лисенком,  І. Карпенко-Карим, П. Саксаганським, С. Руданським.

 Працюючи з хоровими колективами, Ніщинський займався літературою, композицією. З-поміж його літературних праць відомі перші переклади з оригіналу українською мовою зразків античної літератури - "Одіссея", "Антігона". Йому належить переклад грецькою мовою "Слова о полку Ігоревім".

"З великою любостю прочитав одним духом цілу 

половину "Одісеї" в переспіві Петра Байди", - писав Іван Франко.

   Музична спадщина П.І. Ніщинського вичерпується кількома обробками українських історичних пісень ("Про козака Софрона", "Ой п'є Байда" й ін.), двома романсами ("Порада" та "У діброві чорна галка"), музичною картиною з народного життя "Вечорниці" (на власний текст), написаною 1875 року для другою п'єси Т. Шевченка "Назар Стодоля".

   Помер П.І. Ніщинський 16 березня 1896 року в с. Ворошилівка на Поділлі.
У Солом'янському районі міста Києва з 1957 року існує вулиця Петра Ніщинського. Також його ім'ям названі вулиці в Одесі, Іллінці, Вінниці.

Джерело: Олексюк, О. Українська мова для митців/О.М. Олексюк.- Київ: Зовнішня торгівля, 2011. - с.67-70.
Пархоменко, Л.  Петро Ніщинський. - Київ: Музична Україна, 1989.
Очеретний, В. Творець невмирущої "Зозулі"//Українська культура. - 2003. - № 5. - с.40.

Деміївка: хлібна брама старого Києва

       1 вересня 2019 року відбулася екскурсія з АрхіГідом по історичному району нашого міста - Деміївці. Нам дуже приємно, що екскурс в історію колишнього селища зробив наш читач, уже досить відомий києвознавець і києволюб Антон Короб. Крокуючи проспектом Голосіївським, Антон не забув  зупинитися біля нашої книгозбірні і розповісти присутнім про 110-річну історію нашої бібліотеки!

З Днем знань!

   Сьогодні перший день нового навчального року. Поділитися своїм святковим настроєм до бібліотеки завітала заступник директора ліцею "Голосіївський" № 241 Стельмах Тетяна Юріївна. Наша бібліотека багато років співпрацює з колективом ліцею на ниві духовного та національно-патріотичного виховання дітей та молоді.