КАРАЇМИ

   9 серпня - Міжнародний день корінних народів світу

   Корінними (або споконвічними) називають народи, які жили на своїх землях до приходу переселенців з інших регіонів або є нащадками тих, хто населяв ту чи іншу країну чи географічний регіон, коли туди почали переселятися представники інших культур і етнічного походження, причому в подальшому останні посіли панівні позиції шляхом завоювань, окупації, колонізації тощо.

   З багатьох народів, що проживали на теренах Криму з давніх-давен, власна історія яких нерозривно пов'язана з півостровом, лише чотири етнічні спільноти існують і нині. Це кримські татари, караїми, кримчаки та маріупольські греки. Їхній етногенез розпочався на теренах півострова в часи раннього Середньовіччя. Розглянемо одну з цих етнічних спільнот.

Чуфут-Кале. "Дорога тисячоліть"

   Вважається, що караїми є нащадками старожитнього населення півострова, яке свого часу пристало до караїмізму. Євреї-вигнанці з Персії масово з'явились у Криму наприкінці VIII ст. н.е. Рятуючись від мусульманської навали, вони оселились у Хозарському каганаті. Певний час кагани намагалися зробити юдейство державною релігією, тож послідовників у неї було чимало. До цього ж часу належить і зародження караїмізму, що виник у Багдаді як секта, яка визнавала єдиним джерелом віри Біблію і відкидала низку талмудистських догматів. Релігійні переслідування змушували їх мігрувати світом. Наприкінці ХІІІ ст. з теренів Візантійської  імперії вони дійшли Криму. Згодом на основі місцевого старожитнього населення та послідовників караїмського віровчення відбувся етногенез сучасних кримських караїмів.

   Мова караїмів (самоназва - "карай", від арамейського - "читець") належить до кипчацької підгрупи тюркської групи алтайської сім'ї. Процеси етнічної мобілізації етносу активізували входження Криму до складу Російської імперії. Громада об'єдналась і донесла до самодержців принципові відмінності караїмів від євреїв та їхньої віри від  юдейської. Свого роду національним маніфестом стала супліка про звільнення від подвійного оподаткування (1794 р.). В ній сформована думка про те, що караїми є старожитнім осілим населенням Криму.

Караїмська кенаса у Києві
(сучасний Будинок актора)

   В 1914 році в імперії проживало бл. 14000 караїмів, із них 8 тис. - у Криму. Це була одна з найбільш освічених і заможних етнічних груп імперської Росії: на початку ХХ ст. на громаду припадало 12 мільйонерів і півтисячі кадрових офіцерів.

   Не в останню чергу через це період червоного терору в Криму став відправною точкою непоправних демографічних і культурних утрат караїмської громади: вцілілі рештки заможних верств та офіцерства емігрували з країни. Припинили своє існування релігійні громади та навчальні заклади. Так само непоправних утрат громада зазнала в роки Другої світової війни, оскільки нацисти знищували караїмів як євреїв. Частина їх була депортована разом із татарами в 1944 році.

   На початку 1990-х років діяльність релігійних караїмських громад відновилася. Тоді ж почала свою діяльність Асоціація караїмів Криму, яка опікується відродженням культурних традицій народу, організацією національних свят, виданням періодики, поверненням культових споруд і національних святинь, зокрема давнього печерного міста Чуфут-Кале із цвинтарем-святилищем Балта-Тиймез. Внаслідок значної мовної асиміляції етнос перебуває на межі етнічного розчинення.

Джерело: Історія Криму в запитаннях та відповідях. - Київ: Видавництво "Наукова думка" НАН України, 2015. - с. 39-40, 44.