Володимир Малик. Щоденникові нотатки

21 лютого 2021 року народився український письменник, автор багатьох         пригодницьких та історичних творів         Володимир Кирилович Малик.

Пропонуємо Вашій увазі статтю "Володимирові Малику 100 років від дня народження" українського критика, перекладача, літературознавця, автора першої в Україні філологічної дисертації про Голодомор, читачки нашої бібліотеки Тетяни Іванівни Конончук. 

"Ім’я цього письменника (справжнє прізвище – Сиченко) по праву в числі кращих українських авторів художнього слова. Його творчість була відзначена Літературною премією імені Лесі Українки (1983) та премією Всеукраїнського благодійного культурного-наукового фонду Тараса Шевченка (1994). 

Народився 21 лютого 1921 р. в селі Новосілки Макарівського району на Київщині – помер 31 серпня 1998 р. в місті Лубни Полтавської області. Починав творчу діяльність із віршів; у його доробку казки-легенди, пригодницькі повісті, історичні романи: «Таємний посол» (тетралогія), «Князь Кий», «Чумацький шлях», «Горить свіча», «Черлені щити», «Князь Ігор. Слово о полку Ігоревім». Найбільше заслужив шану історичними романами, в них інакомовно зачіпав актуальні для його сучасності теми, оскільки про час, у якому жив, можна було говорити, лише утверджуючи ідеї комуністичної партії.

Син письменника Олександр Сиченко та онука Ніна Сиченко підготували до друку й видали щоденникові записи Володимира Малика під назвою «Синя книжка» (Полтава, 2010), які він вів з 1958 по 1998 роки. Щоденники, як відомо, дають можливість глибше зрозуміти психологію творчості митця, мотивацію виникнення тих чи інших тем, авторську оцінку суспільно-політичних подій тощо. Тому нині особлива увага до щоденникових записів письменників, які жили й творили в тоталітарну добу.  Щоденники В. Малика підтверджують, що не все, що він хотів сказати про свій час, він зміг сказати.  Стільки було табуйованих тем, що письменники мали ретельно обирати, про що писати і як писати. І це підтверджує, наприклад, один із записів у щоденнику від 3 червня 1980 р.: «Шукаючи тему для повісті чи роману, оглядаюся на вісімдесят років ХХ століття. Які бурі, які колізії! Але ж… Правду писати ще не час. Ще й досі незримо тяжіє над нашим суспільством культ Сталіна. Ще не розсекречені документи (та й не всі вони збереглися), ще внутрішня і міжнародна обстановка не дозволяють сказати все так, як воно було». І далі автор підсумовує: «А було страшне. Загинули не сотні, не тисячі, а мільйони і десятки мільйонів людей! Подібного не знала світова історія…». Сьогодні цей лаконічний запис багато що каже, особливо у світлі розсекречених архівів, опублікованих документальних, публіцистичних і художніх видань.

Щоденники Володимира Малика підтверджують його  життєву позицію, прагнення донести читачам істинні гуманістичні цінності. Новим поколінням ще належить відкрити славне ім’я письменника, який своєю великою творчою спадщиною багато й талановито сказав, незважаючи на лещата тоталітаризму". 

Конончук Тетяна,

член Національної спілки письменників України,

член Національної спілки журналістів України,

завідувачка і професор кафедри української філології та суспільних наук

Академії адвокатури України