Вавілон ХХ, 1979. Режисерський дебют І. Миколайчука |
Зі спогадів Леоніда Осики : "Я досить швидко здружився з ним, - у поїздках, як правило, ми жили в одному номері. Хоч доти жили в різних світах - я в Києві, на Солом'янці, він у своїх горах, на своєму Черемоші. Це перше, що зачарувало в ньому тоді. Пригадую, як смішно костюмерша порівнювала Миколайчука з... Шевченком. "Іван не такий, як решта, що прийдуть й порозкидають завжди одяг. Іван тихо зайде, привітається, роздягнеться, поскладає все акуратно... Шевченко!" А в групі "Тіней" він одразу вразив тим, як гуцульські штани надівав, гачі називаються. Усі з тими гачами довго возилися, вповзаючи, вкручуючись у них. А Іван якось підскочив, раз - і в штанях! А легінь, а красень! "Робін Гуд! Робін Гуд!" - не раз вигукував Параджанов. Аж Іван поцікавився : хто ж такий?..
У тім то й справа : йому не треба було шукати в собі Палійчука і навіть Шевченка, в ньому одразу вгадувалася та особлива природа, що визначає українця, його національний характер, його традиційні моральні цінності".
Тримбач, С. Кіно народжене Україною. Альбом антології українського кіно / Сергій Тримбач. - Київ : Техніка, 2016. - с.280-281.
Немає коментарів:
Дописати коментар