Етимологія імені у прозі Григорія Сковороди

 "Всяк должен узнать свой народ і в народі себе" Г.Сковорода

Персонажі у творах Григорія Сковороди групуються відповідно до їхньої позиції у творах.  Імена дійових осіб - Душа, Дух - засвідчили про безпосередній зв'язок мислителя з традиціями Києво-Могилянської академії, в якій писалися і ставилися драми, де персонажі були персоніфікованими образами Долі, Любові, Натури Людської, Заздрості, Смерті тощо.

Не останню роль у розкритті характеру героя, його вчинків відіграє етимологія імені в прозі. Даючи те чи інше ймення персонажеві, письменник заздалегідь проєктує його долю та характер. Залежно від того, носієм яких засад у творі виступає дійова особа, персонажі діалогів поділяються на носіїв моральних принципів (Антон, Єрмолай, Лонгин, Адоній, Алауда, Еродій, Сабаш), духовності (Варсава, Гавриїл, Даниїл, Ізраїль, Михаїл, Уриїл, Рафаїл, Яків та ін.), інтелекту (Григорій, Друг, Памва).

У діалогах письменника використані елементи портретної характеристики (портрет-опис) та психологічного аналізу. Не дивлячись   на значну увагу, котру автор приділяв розкриттю духовних якостей, "я" героїв творів, внутрішньому світові персонажів так і не вдається остаточно сформуватися. Впродовж усіх прозових творів більшість дійових осіб перебуває в процесі становлення, розвитку. Особливо вдало мислитель змалював психологію дійових осіб у діалогічних притчах "Благодарний Еродій", "Убогій Жайворонок", характери яких розкриваються у поведінці, ставленні до інших людей, в описах почуттів героїв, в манері говорити і тримати себе в різних ситуаціях.

Джерело: Александрович, Т. Поетика прози Григорія Сковороди: Автореферат. - Київ : НАНУ, Інститут літератури ім. Т.Шевченка, 2007. - с.15.