"Композитор, у якого не було попередників - Мікаел Таривердієв"

  22 вересня 2013 р. у бібліотеці «Деміївській» відбулася публічна лекція «Композитор, у якого не було попередників – Мікаел Таривердієв», яку провів музикознавець, кандидат мистецтвознавства Олександр Різник. Це вже шостий захід циклу «Пісні ХХ століття», цілковитим автором і втілювачем якого є відомий київський науковець і популяризатор музичного мистецтва.

 Цього разу О.Різник показав себе у новому амплуа – як автор документально-просвітницького фільму, в якому він є водночас і сценаристом, і режисером, і оператором, і коментатором-експертом, і майстром художнього читання. Уся ця величезна робота була зроблена, за свідченням автора фільму,  за тиждень майже цілодобової  роботи.

  Більше того, цей фільм – перша спроба О.Різника в такому виді мистецтва. Він тут відпрацював, як то кажуть, «на максимумі», висвітливши найрізноманітніші сторони творчості та дивовижної особистості класики музики ХХ ст. М.Таривердієва, на творах якого зростали ті, чия молодість та юнацтво минули у 60-80-і роки і хто мав особливий потяг до чогось високого, розумного, небуденного, а кращі пісні – з кінофільмів «17 миттєвостей весни», «Іронія долі», «Любити», «Адам одружується з Євою» - стали нетлінним мистецьким спадком.

  Основну увагу автор фільму приділив маловідомим широкому загалу та призабутим сторінкам творчості композитора, його становленню як митця та особистості у 50-60-і роки, тернистому шляху до суспільного визнання й непрості стосунки із владою, а також останнім творам майстра – симфонічним, камерним, музиці до кінофільмів.  У представленій роботі О.Різник показав себе не лише як «академічний» лектор, але і як митець з неабиякими декламаторськими, акторськими здібностями, озвучуючи сторінки з автобіографічної книги М.Таривердієва «Я просто живу» та спогадів його дружини В.Таривердієвої.

  Незважаючи на те, що продемонстрований О.Різником фільм тривав понад 2 години, глядачі дивилися, затамувавши подих – навіть відмовилися від запропонованої автором перерви. Жваво обговорюючи побачене на екрані, глядачі ще довго не хотіли розходитися по домівках, а до автора фільму – Олександра Різника – навіть вишикувалася черга бажаючих поспілкуватися.