3 березня 2015 року для учнів 4-го класу ліцею "Голосіївський" № 241 відбувся культурно-просвітницький захід, присвячений життю та творчості видатної української поетеси Лесі Українки, в тому числі фактам біографії, які пов’язують велику українку з Голосіївським районом міста Києва.
Відома вишивальниця, куратор проекту «Вишивка етнографічна: «Украинский народный орнамент: вышивки, ткани, писанки» О.П. Косачева, Киев, 1876» Тетяна Серебреннікова розповіла школярам про родину Лесі Українки – батків Петра Косача і Ольгу Петрівну Драгоманову-Косач, п’ятьох братів та сестер Лесі; про те культурне і освітнє середовище, яке формувало маленьку Ларису. Демонстрували фотографії Лесі Українки в народному вбранні. І говорили про народні традиції, звичаї, одяг, фольклор, які увіковічила поетеса в своїх творах. Познайомили дітей із зразками традиційної української вишивки, яку зібрала і описала мати Лесі Українки – етнограф Ольга Петрівна Косач, відома в літературі як Олена Пчілка. І приміряли прикрасу – копію стрічкової нашийної прикраси "рябушка" (с. Суємці Баранівського р-ну Житомирської обл.). Відновила її Олена Уткіна (м. Київ). Оригінал зберігається в Музеї народної архітектури та побуту України в Пирогові. Відоме фото Лесі Українки в такій прикрасі використано в купюрі номіналом 200 грн. Цікаво було дізнатися школярам, що в їхньому віці Леся вже вправно вишивала: в 6 років навчилася вишивати і вже тоді задумала вишити батькові сорочку. Разом з подругою Маргаритою Комаровою вишили рушник Кобзареві у 1889 році. А ще в київському музеї Лесі Українки зберігається льоля -- сорочка, яку Леся Українка вишила власноруч для свого племінника Михайла Кривенюка. Леся завжди вважала, що зроблене своїми руками - найцінніший подарунок.
Таким чином, Леся невипадково назвала себе Українкою. Цей творчий псевдонім в повній мірі відображає те, що в дитячому віці майбутня поетеса відчувала себе частиною великого народу і гордо несла в свому імені свою Батьківщину! І несе крізь віки, стаючи прикладом для маленьких українців.
 |
| Ведуча заходу Тетяна Серебреннікова |
Немає коментарів:
Дописати коментар