28 вересня 1941 року народився український скульптор, художник, багаторічний читач нашої бібліотеки Жозеф Анатолійович Ліньов (1941 - 2017).
Успішно закінчивши художню школу імені Тараса Григоровича Шевченка, а потім скульптурне відділення Київського художнього інституту в 1965 році, Жозеф Анатолійович більше двадцяти років працював у монументальному цеху Київського художньо-творчого комбінату.
У 1961 році, будучи студентом другого курсу художнього інституту, вирішив втілити свої творчі задуми, а саме: на правому березі Дніпра, нижче Трипілля, поблизу села Витачів, він знайшов вихід піщаника з кручі. Моноліт більш як 12-ти метрової висоти нагадував голови людей. Пояснивши свої задуми місцевій владі і отримавши дозвіл, за три місяці самотужки витесав скульптури (7 та 5 м). Ця скульптурна робота зі скелі була єдиною в Україні й на теренах колишнього Союзу. Про неї та автора роботи писали в тогочасній пресі, зокрема в газеті "Вісті з України", яка знайомила з нашим життям українську діаспору. Жозеф Анатолійович казав, що "пам'ятник присвятив цілому народу, що землю почав обробляти". Проте час, природні катаклізми та невігласи зруйнували унікальний творчий задум. Камінь піщаник дуже м'який і нетривкий матеріал, який легко піддається не тільки обробці, але й руйнації. У пам'яті людській залишилась лише фотографія.
 |
| Жозеф Ліньов за роботою. Фото з сімейного альбому Є. Ліньової. |
В 60-70-х роках минулого століття поширилося захоплення таким видом образотворчого мистецтва як карбування по металу (мідь), яке найбільш тяжіє до декоративності. Тому його стали використовувати в оформленні як внутрішніх, так і зовнішніх інтер'єрів будівель, парків тощо. Роботи Жозефа Анатолійовича у цій техниці прикрашали вестибюль червоного корпусу Київського Національного університету імені Тараса Шевченка (1967 рік, дві композиції по 18 метрів), кафе в Алушті, вхід до Центрального парку в місті Карші (Узбекистан) тощо. |
| Фото з газети |
В 1963 році, мандруючи Карпатами разом зі своїм товаришем Володимиром Прядкою (нині Народний художник України), знайшли на вершині гори зламане буревієм могутнє дерево. У митців одразу виникла ідея вирізати постать з дерева. Так народилася "Марічка" - дівчина-гуцулка, яка стала берегинею навколішних гір та селищ. На відкритті цієї дивовижної скульптури зібралися місцеві жителі. Під час свята сурмили трембіти, грали цимбали, танцювали "Коло". До мешканців долучилася знімальна група фільму "Тіні забутих предків"...
Жозеф Ліньов завжди прагнув розповісти в яскравих образах скульптури, карбування, живопису про велич духу нашого українського народу.
Зі спогадів сестри художника Євніки Ліньової
Немає коментарів:
Дописати коментар