Пісенні крила української державності та соборності

"Україна". Малюнок Данііла Юнгера, 13 років

В історії кожної нації є дати, згадка про які змушує в єдиному пориві битися мільйони сердець усього народу. Одна з таких дат для України - 22 січня - День Соборності й перше проголошення української державності у ХХ столітті. 22 січня 1919 року на Софійській площі урочисто проголосили об'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки в єдину Українську державу. Під час проголошення Акту Злуки  хор під керівництвом Кирила Стеценка виконав гімн "Ще не вмерла Україна" Павла Чубинського і Михайла Вербицького наряду з "Вічним революціонером" Івана Франка і Миколи Лисенка.

"Українська пісня - це бездонна душа українського народу, це його слава. Українська пісня - це геніальна поетична біографія українського народу", - так писав О. Довженко.

Тому напередодні Дня Соборності України ми пригадаємо трагічні, визначні та неймовірно цікаві сторінки нашої історії й ознайомимось із піснями, які по праву можна назвати творцями державності та соборності України.

Ім'я народного вчителя та письменника Спиридона Черкасенка в радянські часи викреслили з літератури й заборонили згадувати на території України від початку 1920-х років. Черкасенко був дієвим учасником національно-визвольного руху українців й активним суспільним і культурним діячем початку ХХ ст. У 1917 - 1921 роках Черкасенко багато писав на патріотичні теми, закликав до боротьби за українську державність. Письменник звертався до української історичної традиції, створював національно-патріотичні гасла.

                 Славень (гімн) закарпатських пластунів "Гей, пластуни! Гей, юнаки!"                        (Слова Спиридона Черкасенка, музика Ярослава Ярославенка)

За інформацією зі статті Івана Боберського "Стрілецькі пісні і труби", слова пісні "Гей ви, стрільці січовії", уклали січові стрільці з ініціативи сотника УСС Клима Гутковського під час переїзду легіону із Стрия на Закарпаття. Сповнені оптимізму, незважаючи на важкі умови переїзду (історики описують, що українці-добровольці змушені були стояти у відкритих вагонах усю дорогу захолоду й дощу), стрільці колективно "у вагоні докидували рядки, і з того вийшла стрілецька пісня про сотника". Пісню,ймовірно, було дописано взимку 1915 року після того, як ім'я Гутковського прославилось у військових операціях на карпатському фронті.

"Гей ви, стрільці січовії"

Гімном Українських січових стрільців стала інша пісня - "Ой у лузі червона калина...". Ця українська народна пісня авторського походження відома в декількох варіантах. Співали її також і в підрозділах Української повстанської армії. Перший варіант пісні написав відомий поет, директор і режисер Українського театру "Руська бесіда" Степан Чарнецький 1914 року. У серпні 1914 р. в Стрию цю пісні почув чотар УСС Григорій Трух, який до першої строфи додав ще три, що й склали "Червону калину". Він же навчив співати пісню стрільців своєї чоти.

"Ой у лузі червона калина..."

Текст пісні "За Україну" написав поет та один із засновників Української Центральної Ради Микола Вороний навесні 1917 року, невздовзі після Лютневої революції. Дорстеменно невідомо, як вірш потрапив до стрільців, але у 1917 році був опублікований в одному з перших номерів "Народної волі". Цей київський часопис обстоював позиції Української Центральної Ради й виступав за самостійницькі змагання. Ця патріотична пісня поета була визначальною у дні вагань українського січового стрілецтва. Музичну обробку здійснив Ярослав Ярославенко.

   "За Україну"

"Чуєш, брате мій" - стрілецька пісня на вірш Богдана Лепкого "Журавлі" (1910), яку вважають народною. Музику до пісні написав Левко Лепкий. Вона стала українським реквіємом. Вірш написано далеко від України, під впливом глибоких почуттів любові до рідного краю, туги за ним. Обробку пісні здійснили кілька композиторів, зокрема Олександр Кошиць та Кирило Стеценко.

 "Чуєш, брате мій"

"Ні в якій іншій країні дерево народної поезії не дало таких величезних плодів, ніде дух народу не виявився в піснях так жваво й правдиво, як в українців... Справді, народ, який міг співати такі пісні й милуватися ними, не міг стояти на низькому рівні освіти", - так говорив німецький перекладач Ф. Боденттедт - упорядник збірника "Поетична Україна" (Штутгарт, 1945).

Джерело: Дашко, М. День Соборності України: від минулого до сьогодення //Школа. - 2019. - № 10. - с.50-60.