19 травня - День вишиванки

 

18 травня - День пам'яті жертв геноциду кримськотатарського народу

 О 4 ранку 18 травня 1944 року розпочалося масове примусове виселення кримських татар із території Криму. Агенти НКВС давали людям 15 хвилин на збори, дозволяли взяти з собою до 500 кг речей на сім’ю. Потім їх зігнали до товарних вагонів, які не розраховані на перевезення людей, ще й на такі великі відстані (проїхати довелося близько 3200 км). Останні вагони із кримськими татарами прибули до місць їхнього нового проживання 4 червня. 

За офіційними даними СРСР, у віддалені регіони Радянського Союзу (від північного Передуралля до республік Середньої Азії) депортували трохи більше 191 тисячі кримських татар. За даними самоперепису кримських татар, який провів Національний рух кримських татар — більше 423 тисяч.

12 листопада 2015 Верховна Рада України визнала депортацію геноцидом і проголосила 18 травня Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу. 

9 травня 2019 року депортацію визнала геноцидом Латвія, 6 червня 2019 року — Литва, а 10 червня 2019 — Канада.

Інформаційну годину для читачів бібліотеки провела бібліотекар Світлана Хоменко.

Джерело: https://nzl.theukrainians.org/18-travnya-genocyd.html

У німому дворі - лише спогадів зграя...

 

Європа - це більше, ніж ви думаєте

18 травня - День Європи в Україні 

Одним із найбільших парадоксів війни є те, що вона може стати потужним рушієм політичних та соціальних змін. Після Другої світової війни, у своїй відомій промові в Цюриху, у вересні 1946 року, Уінстон Черчилль узагальнив це так : "Ми повинні створити щось на зразок Сполучених Штатів Європи. Тільки так сотні мільйонів трудівників зможуть повернути собі ті прості радощі й надії, задля яких варто жити... Чому б не бути європейській спільноті, яка дасть народам цього неспокійного і могутнього континенту почуття більш широкого патріотизму і спільного громадянства?"

   Україна обрала шлях європейської інтеграції. "У цій країні поділяють європейські цінності, там боронять наші принципи. Українці хочуть жити у мирній демократії, а Росія нападає на неї. Тому Україна заслуговує на нашу повну солідарність, і вона її побачить", - сказала голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн.

Не втрачаймо пильності!

В умовах активної фази російської агресії на більшій частині України розгортаються динамічні процеси внутрішньої міграції, що призводить українців до втрати роботи. З метою інформування населення, як не потрапити у трудове або сексуальне рабство, проєктом „Українцям про Європейський Союз”, який фінансується Європейським Союзом, спільно з Міжнародною організацією з міграції розроблено ряд інформаційних матеріалів, направлених на попередження та уникнення потрапляння у злочини пов’язані з торгівлею людьми.

Самовідданий вчинок

14 травня - День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

Микола та Марія Дюк... Якби не їх самовідданий вчинок,  світ сьогодні не знав би народженого в Золочеві на Львівщині і врятованого  тут українцями від нацистів лауреата Нобелівської премії в галузі хімії  Роальда Гоффмана.

Коли в 1937 році в Золочеві, у родині Гілеля та Клари Сафранів, народився син, батьки назвали первістка Роальдом. Сину ще не було двох років, коли цю територію окупував Радянський Союз, а потім захопила нацистська Німеччина. Молоду родину гітлерівці відправили до гетто, а потім до концентраційного табору. Коли почалися масові знищення євреїв у січні 1943-го, його мати разом із сином втекла з табору та знайшла притулок... на горищі школи в селі Унів. Точніше, від самого початку смертельної небезпеки їх рятувала родина вчителя Миколи Дюка, його дружина Марія та троє їхніх малих дітей, що жили в приміщенні школи, як тоді нерідко траплялося.

  Роальд Гоффман пригадує, що йому було 5 з половиною років, коли вони з мамою зайшли на горище і 7, коли спустилися. "Я дуже щасливий, що народився в Україні... У мене вдала кар'єра. У мене чудова родина. Я щасливий. І безмежно вдячний родині Дюків. Мене тут не було б, якщо б не самовідданий вчинок Миколи та Марії Дюків".

   До речі, цей випадок теж міг залишитися нікому не відомим!

Пан Роальд Гоффман розповів, що лише через випадкове знайомство його дядька, їм вдалося відновити зв'язок з Дюками аж... через 10 років після війни. Дюки були живі, тож почали листуватися. А з Америки поступово почали віддячувати їм підтримкою, яка в роки загарбницького Союзу переважно не добиралася до України й Золочева...

   З часом Дюки могли вже просити Гоффманів, що їм надіслати. Пан Роальд розповів, як одного разу, в 1975 році, Марія Дюк попросила його маму вислати їм нитки для вишивання. Клара Гоффман вибрала найкращі, і в Золочеві витворився рушник... А потім, коли заокеанські приїхали в Україну, діти Дюків дістали зі скрині той рушник, який потім як подарунок "перелетів" через океан, звідки повернулося зізнання : "Це більше ніж вишита матерія. Це - зв'язок між нашими двома родинами".

Джерело: Репер Нобеля. Збірник есеїв / Бондаренко С.Г., Букет Є.В. та ін. - Київ, 2018. - с.60-64.

Краса Ботанічного саду

 Національний Ботанічний сад імені М.М. Гришка - один із найбільших ботанічних садів Європи. Улюблене місце відпочинку гостей та жителів столиці. Пропонуємо Вам помилуватися світлинами перлини Києва. Фото нашої колеги Олени  Пасічник.