Шановні користувачі! В бібліотеці для Вас працює безоплатний інтернет-центр та Wi-Fi

Сторінки

неділя, 6 лютого 2022 р.

Феномен творчості Євгена Гребінки

                               ( до 210-річчя від дня народження)
В історії кожної національної літератури ім'я того чи іншого письменника як правило асоціює з певним жанром, що інколи затьмарює інші, важливі здобутки митця. У нашій літературі таким прикладом є, зокрема, Євген Гребінка, ім'я якого насамперед пов'язують з початком зародження української байки, хоча значний його доробок складають також українські й російські поезії та велика кількість оповідань, повістей і романів.

Євген Павлович прожив лише 36 років, половина з яких була віддана літературі. Народився він 2 лютого 1812 року на хуторі Убіжище, поблизу Пирятина, в родині небагатого поміщика, відставного офіцера. Отримав початкову освіту, потім закінчив один з найкращих і найпривілейованіших тодішніх навчальних закладів - Ніжинську гімназію вищих наук князя Безбородька, яка разом із Харківським університетом забезпечувала до відкриття у 1834 р. Київського університету потреби України у людях з вищою освітою. Вже у стінах гімназії серйозно захопився літературою.

Мокрицький А. Портрет Є.Гребінки
У 1831 р. з'являються друком його перші твори на сторінках "Украинского альманаха". Через три роки Євген Павлович приїздить до Петербурга, де на той час знаходився великий гурт освічених українців. Серед знайомих Гребінки - Шевченко, Даль, Сошенко, Пушкін, Жуковський, Брюлов. 1834 р. виходять друком "Малороссийские присказки". Видання набуло такої популярності, що повторно перевидавалося в 1836 році. Зрештою талант його виявився багатшим, аніж здавалося на перший погляд.  Емоційний характер, щирість і пісенність більшості віршів забезпечили їм широку популярність. Покладені на музику окремі з них, особливо найвідоміші "Черные очи" ("Очи черные, очи страстные..."), "Украинская мелодия" ("Ой не можна, мамо, нелюба любити"), "Песня" одразу ж полинули у світ і стали еталонними зразками мистецтва романсу.

Важливою була роль Гребінки у вирішенні долі молодого Т. Шевченка, талант і людські якості якого він оцінював дуже високо. Завдяки й Гребінчиним старанням той був викуплений з кріпацтва, підтримувався матеріально й зміг побачити вихід з друку свого "Кобзаря". У 1847 р. письменник займається виданням своїх творів, але встиг опублікувати лише перші 8 томів. Немало енергії він витрачав і на просвітницьку роботу. Незадовго до смерті в селі Рудки Полтавської губернії у маєтку батька дружини Гребінка відкрив парафіяльну школу : найняв для неї будинок та забезпечив оплату двох учителів.

3 грудня 1848 р. Євген Павлович помер від сухот у Петербурзі. Тіло його за заповітом було перевезено у рідне Убіжище (зараз с. Марьянівка).

З 2017 року у м. Гребінка та с. Марьянівка Гребінківського району Полтавської області проводиться міжнародний фестиваль культури "Гребінчині вечорниці" на вшанування пам'яті класика української літератури Євгена Гребінки, з метою поліпшення культурного обслуговування на селі та піднесення іміджу України в світі. 

Джерело: "Знаю, що правду пишу..."//Знаменні дати. Календар-2002. - Київ : Видавництво Україна, 2002. - с.28-32.

2 коментарі:

  1. Був би дуже актуальним сьогодні переклад українською мовою його єдиного драматичного твору для театру "В чужие сани не садись". Не знайшлось в Україні донині мецената...

    ВідповістиВидалити