Правнича допомога дітям, що стали свідками домашнього насильства

 Дитина вважається постраждалою від домашнього насильства, навіть тоді, коли є лише його свідком.

Перебування в домі, де відбувається домашнє насильство, може мати для дитини значні негативні психологічні наслідки. При цьому дитині не обов’язкового бачити бійки, так само травматично для неї буде чути звуки сварки або відчувати напругу у стосунках рідних та просто усвідомлювати ситуацію. Ускладнює ситуацію ще й те, що діти повністю залежать від дорослих, що їх оточують.

Тому, якщо вам стало відомо, що дитина систематично є свідком домашнього насильства чи воно вчиняється щодо неї, повідомте про це:

 службу у справах дітей того населеного пункту, де проживає дитина;
 чи на Національну дитячу гарячу лінію 0 800 500 225;
 на Національну гарячу лінію з протидії домашньому насильству 116 123 чи 0 800 500 335 (дзвінки безоплатні);
 чи в поліцію 102.

 Нагадаємо, діти мають право на усі види правничих послуг від системи надання безоплатної правничої допомоги.

Як звернутися до системи БПД:
 за телефоном 0 800 213 103;
 напишіть приватне повідомлення цій сторінці;
до найближчого бюро правничої допомоги: https://legalaid.gov.ua/buro.

Про запобігання та протидію домашньому насильству

20 листопада 2024 року було прийнято Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення механізму запобігання та протидії домашньому насильству та насильству за ознакою статі” (законопроект 10249), який набрав чинності 19.12.2024.

Чому це важливо?

Законом розмежовано повноваження між Мінсоцполітики та Нацсоцслужбою у сфері запобігання та протидії насильству за ознакою статі та переглянуто повноваження цих органів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Внесені зміни до Сімейного кодексу України, спрямовані на встановлення неможливості застосування заходів щодо примирення подружжя, якщо один із них вчинив домашнє насильство, а також до законів України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” та “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” щодо недопустимості обов’язкових альтернативних процесів з вирішення спорів, у тому числі посередництва, примирення, проведення медіації у випадках домашнього насильства та насильства за ознакою статі;

В перелік спеціалізованих служб підтримки постраждалих від домашнього насильства та насильства за ознакою статі включено центри захисту дитини (за моделлю Барнахус), що створює правові підстави для впровадження та розширення мережі закладів надання допомоги дітям, які постраждали від насильства або стали його свідками (за моделлю „Барнахус”), які сьогодні створюються за підтримки міжнародних організацій та громадських об’єднань.

Включення центрів захисту дитини до переліку спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознакою статі, дасть змогу унормувати та систематизувати роботу таких центрів, а також поширити досвід їх діяльності в регіонах України, які наразі не охоплені пілотним проєктом.

Проєкт «Впровадження моделі «Барнахус» для захисту дітей-постраждалих від насильства», ініційований Міжвідомчою координаційною радою з питань правосуддя щодо неповнолітніх, імплементується МБФ «Українська фундація громадського здоров’я» ("Право на здоров'я" (HealthRight International) в Україні за підтримки Представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні UNICEF Ukraine.

Домашнє насильство і як від нього вберегтися

 Домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь (стаття 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" (далі - Закон)

Статтею 126-1 Кримінального кодексу України домашнє насильство визначене як умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров’я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.

Джерело  https://wiki.legalaid.gov.ua/index.php/%D0%93%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0

Насильство в сім'ї

Насильство у сім’ї відбувається у всіх секторах суспільства, незалежно від релігії, раси, сексуальних вподобань, професійного та освітнього рівня. Особи, які чинять насильство, намагаються одержати владу та контроль над їхніми близькими партнерами.

Насильником (кривдником) здебільшого стає людина, яка сама переживала насильство , має «знижену» самооцінку, прагнення контролю, домінування (ставить свої цінності, упередження вище за інші та нав’язує їх). Нерідко насильник сприймає свої дії як єдину комунікацію – лише так його чують, бояться, поважають.

Щодо постраждалого (жертви): це часто людина, яка сприймає акт насильницьких дій як спосіб отримання любові через страждання. Постраждалі мають проблеми з встановленням меж, кордонів. Їхніми характерними рисами є сором, проблеми з відчуттям самоцінності.

Основні ознаки домашнього насильства:

насильство завжди здійснюється за попереднього наміру, тобто умисно;

неможливість ефективного захисту (є перевага у віці, фізичній силі, економічному положенні тощо);

дії порушують права і свободи особи;

насильницькі дії спричиняють шкоду (фізичну, моральну, матеріальну) іншій особі.

Джерело: Соціальний педагог. - 2020. - 19 червня.

Куди звертатись у разі скоєння насильства?

 

Що робити, якщо ви стали свідком насильства?

Обов’язково відреагувати!

👉1. Не намагайтеся з'ясувати «причини» насильницької поведінки з боку кривдника. Не розпитуйте деталей, в жодному разі не кажіть: «Що ти зробила, щоб він/ вона так з тобою поводився/ лась?» чи «Чому ти з цим миришся?».

👉2. Поговоріть віч-на-віч, запитайте, чи все в порядку і чи потрібна допомога. Людина має розуміти, що їй є де шукати підтримку.

👉3. Дайте номери телефону національних «гарячих ліній» із запобігання домашньому насильству (1547; 116-123; 0-800-50-03-35).

👉4. Поясніть, чим і як саме ви можете допомогти. Звернутися до поліції, до лікаря, знайти прихисток, сконтактувати з мобільними бригадами соціально-психологічної допомоги, прихистити дітей тощо.

👉5. Спробуйте придумати кодове слово чи сигнал на випадок негативного розвитку подій. Наприклад, якими фразами ви маєте обмінятися під час телефонного дзвінка у критичній ситуації насильства, аби просити допомоги.

👉6. Просто вислухайте та підтримайте, не звинувачуючи. Це також важливо!

Якщо насильство відбувається просто на ваших очах і ви бачите загрозу безпеці, життю чи здоров’ю, викличте поліцію (102). За необхідності — і карету швидкої допомоги (103). Якщо маєте контакт із постраждалою, порадьте звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати на номер національної гарячої лінії із запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0-800-500-335 або 116-123 (з мобільного).

Обов’язково поширюйте цю інформацію, аби якомога більше людей знали, як допомогти постраждалій особі від насильства! Не можна бути бездіяльними!

Джерело: https://rozirvykolo.org/