"Цвіла в старому Києві околиця Деміївка..."

2 жовтня 2013 року в приміщенні бібліотеки "Деміївська" відбувся День краєзнавства "Цвіла в старому Києві
 околиця Деміївка...".

У програмі були представлені:
-  фотовиставка "З далини пам'ять ожива";
-  презентація відеоролика "Деміївка: на березі часу...";
-  показ короткометражного фільму телекомпанії ТЕТ 1998 року "Вітчизно ніжна...", присвячений книзі Вілена Хацкевича "Как говорил старик Ольшанский", в якій відображено післявоєнне життя Сталінки - Деміївки;
-  фотовиставка Навойчика В.В. "Голосієво - наша гордість і краса" у вітринному просторі бібліотеки.









Колектив бібліотеки радо зустрічав на  заході всіх гостей: 
-   наших користувачів;
-   колег з бібліотек  Голосіївського району;
-   працівників центральної бібліотеки міста ;
-   вчителів  ліцею "Голосіївський" №241 та школи № 85;
-  співробітник музею ім. Рильського Морітко Т.Л.;
-  Хацкевич Л.А. , вдову письменника, режисера В. Хацкевича, та їхнього сина;
-  представників чеченської та азербайджанської діаспори.



Колектив бібліотеки "Деміївська" щиро вдячний за добрі слова в нашу адресу та цікаву інформацію:
-  науковому співробітнику Українського інституту національної пам'яті, члену комісії Київради по найменуванню та перейменуванню вулиць Мельнику І.В.;
-  медіаредактору Товариства "Знання" Грушовому Л.А.;

-  заступнику директора ліцею "Голосіївський" № 241 Стельмах Т.Ю.;
-  настоятелю Свято-Вознесенського Храму отцу Павлу;
-  представникам Громадської Організації "Інтернаціональний Союз" та діаспорі чеченського народу;
  
-  представнику Голосіївської у місті Києві райдержадміністрації Кобзарьовій А.А.;
-  директору Голосіївської ЦБС м.Києва Станіславчук Г.П.

.

"На світ займається рядок".

  

  28 вересня 2013 р. у приміщенні бібліотеки "Деміївська" відбулася 19-та літературно-музична вітальня "На світ займається рядок".



  Із захопленням користувачі нашої бібліотеки, які були присутні на заході, слухали виступи відомих київських поетів В.Дробота, А. Грязова, авторів-виконавців пісень                     В. Вербицького, О. Різника. Олександр Різник презентував дві нові пісні на вірші  В.Дробота та одну на вірші А.Грязова.
 Цікаво було послухати також інших поетів і бардів - В.Рассипаєва,  П.Приступова, Є.Зенюк.

А.Грязов

В.Дробот

В.Вербицький

П.Приступов

 

О.Різник

В.Рассипаєв

Є.Зенюк

 

«Трагедія Бабиного Яру в документах архіву. 1941-1943.»

 26 вересня 2013 р. о 14.00 у приміщенні Державного архіву Київської області (м. Київ, вул. Мельникова, 40, кабінет 208 – читальний зал) відбулось відкриття документальної виставки «Трагедія Бабиного Яру в документах архіву. 1941-1943.»

Бабин Яр - історична місцевість, розташована в північно -західній частині Києва, між районами Лук'янівка і Сирець, недалеко від станції метро Дорогожичі, сумнозвісна далеко за межами не лише Києва , а й усієї України. Саме тут з вересня 1941 року по вересень 1943 року відбувалося масові розстріли єврейського населення, циган, радянських військовополонених, партизанів та підпільників. До сьогодні історики не прийшли до єдиної думки з приводу точної кількості загиблих у Бабиному Яру . У різних джерелах вказуються різні відомості - від 100 до 300 тисяч людей , серед яких близько 150 тисяч - єврейської національності.

У Державному архіві Київської області зберігаються показання свідків (колишніх в`язнів Сирецького табору, завгоспа Кирилівської лікарні) у Народному комісаріаті державної безпеки УРСР ( НКДБ УРСР ) про масові розстріли у Бабиному яру та спроби німецьких окупантів приховати свої злочини, списки розстріляних у Бабиному яру жителів м Києва (по декільком районам). Це далеко неповний перелік загиблих у Бабиному Яру - близько 2,5 тисяч - крапля в морі, порівняно з сотнями тисяч загиблих. Ці списки складалися відразу після звільнення Києва від окупантів наприкінці 1943 року представниками райкомів і райвиконкомів міста за свідченнями кербудів та вцілілих сусідів. У список жителів , розстріляних у Бабиному Яру по Подільському (на 1943 року - Петровському) району Києва внесено інформацію про 2104 загиблих, у тому числі 2060 розстріляних 29 вересня 1941. Більшість у списку - жінки і діти (137 дітей - у віці до 3- х років). Серед розстріляних 29 вересня 1941 жителів Подолу, крім євреїв, 13 українців, 8 росіян, татарин, мадяр, білорус, литовець і полька . Номер 58 у списку - поляк Вольський Станіслав, розстріляний разом з родиною 1 жовтня 1941 за спробу врятувати дружину - єврейку і свою маленьку доньку (проживав по вулиці Оболонській , 43 , кв.2) . Номер 1374 списку - черниця - українка (ім'я в документі не вказано ) з вулиці Воздвиженської, 25, кв.12 - розстріляна 24 жовтня 1943, незадовго до звільнення Києва...

Всі вищезгадані документи було представлено на відкритті документальної виставки в оригіналі.

 На церемонії відкриття виставки були присутні В.Р. Нахманович – відповідальний секретар громадського комітету для вшанування пам`яті Бабиного Яру, 
Г.А. Козлова – завідуюча Деміївської бібліотеки м. Києва, відомий києвознавець М.Б. Кальницький, редактор журналу «Київщина» Т.М.Соловець, представники громадськості та науковці м. Києва та області.

 Відкрила документальну виставку з нагоди жалобного дня початку масових розстрілів у Бабиному Яру директор архіву С.А. Каменєва. Були показані кадри з фільму «Бабин Яр», слайди щодо трагедії, покладені на музику Вольфганга Амадея Моцарта «Реквієм». Начальник відділу використання документів та інформаційних технологій кандидат історичних наук О.М. Бєлая провела екскурсію по документальній виставці, представила присутнім оригінали документів – списки розстріляних по Петрівському (Подільському), Ленінському районам м. Києва, складені працівниками відповідних райкомів Компартії України міста на підставі опитувань жителів Києва у 1943-1944 роках, показання та пояснення колишніх в`язнів Сирецького концтабору та свідків, наданих до НКВС у листопаді 1943 року.

Всі присутні вшанували пам`ять розстріляних у Бабиному Яру хвилиною мовчання.

 

"Композитор, у якого не було попередників - Мікаел Таривердієв"

  22 вересня 2013 р. у бібліотеці «Деміївській» відбулася публічна лекція «Композитор, у якого не було попередників – Мікаел Таривердієв», яку провів музикознавець, кандидат мистецтвознавства Олександр Різник. Це вже шостий захід циклу «Пісні ХХ століття», цілковитим автором і втілювачем якого є відомий київський науковець і популяризатор музичного мистецтва.

 Цього разу О.Різник показав себе у новому амплуа – як автор документально-просвітницького фільму, в якому він є водночас і сценаристом, і режисером, і оператором, і коментатором-експертом, і майстром художнього читання. Уся ця величезна робота була зроблена, за свідченням автора фільму,  за тиждень майже цілодобової  роботи.

  Більше того, цей фільм – перша спроба О.Різника в такому виді мистецтва. Він тут відпрацював, як то кажуть, «на максимумі», висвітливши найрізноманітніші сторони творчості та дивовижної особистості класики музики ХХ ст. М.Таривердієва, на творах якого зростали ті, чия молодість та юнацтво минули у 60-80-і роки і хто мав особливий потяг до чогось високого, розумного, небуденного, а кращі пісні – з кінофільмів «17 миттєвостей весни», «Іронія долі», «Любити», «Адам одружується з Євою» - стали нетлінним мистецьким спадком.

  Основну увагу автор фільму приділив маловідомим широкому загалу та призабутим сторінкам творчості композитора, його становленню як митця та особистості у 50-60-і роки, тернистому шляху до суспільного визнання й непрості стосунки із владою, а також останнім творам майстра – симфонічним, камерним, музиці до кінофільмів.  У представленій роботі О.Різник показав себе не лише як «академічний» лектор, але і як митець з неабиякими декламаторськими, акторськими здібностями, озвучуючи сторінки з автобіографічної книги М.Таривердієва «Я просто живу» та спогадів його дружини В.Таривердієвої.

  Незважаючи на те, що продемонстрований О.Різником фільм тривав понад 2 години, глядачі дивилися, затамувавши подих – навіть відмовилися від запропонованої автором перерви. Жваво обговорюючи побачене на екрані, глядачі ще довго не хотіли розходитися по домівках, а до автора фільму – Олександра Різника – навіть вишикувалася черга бажаючих поспілкуватися.

Угода про співпрацю

   21 вересня 2013 року бібліотека "Деміївська" та Свято-Вознесенський Храм (Деміївська церква) підписали Угоду про співпрацю.
   Предметом Угоди між найстарішими установами духовності та культури  Голосіївського району  є тактовна співпраця з метою сприяння відродженню традиційних духовних  і моральних ідеалів християнства; збагачення діяльності людини, як духовної складової особистості; урізноманітнення програм й розширення аудиторії проведених заходів; формування у дітей та молоді ціннісних орієнтирів і моральних норм, заснованих на культуроно-історичних і духовних традиціях України.

    В писутності  прихожан Храму, співробітників та читачів бібліотеки Угоду підписали завідуюча бібліотеки "Деміївська" Козлова Г.А. та настоятель протоієрей Павел Кирилов.