Шановні користувачі! В бібліотеці для Вас працює безоплатний інтернет-центр та Wi-Fi

Сторінки

середа, 25 листопада 2015 р.

"До сінематографа з любов'ю: пам'яті Марії Капніст і Анни Тімірьової"

   19 листопада 2015 року у бібліотеці відбувся культурно-просвітницький захід
 "До сінематографа з любов'ю: пам'яті Марії Капніст і Анни Тімірьової".



Марія Капніст - заслужена артистка України, потомствена дворянка, графиня, яка належала до роду поета Василя Капніста і до роду кошового атамана Запорізької Січі Івана Сірка. "Моя мама, - згадувала Марія Ростиславівна,- знала 18 мов, була дуже красива, в неї навіть закохався великий Федір Шаляпін. З дитинства я багато читала, пам'ятаю, у нас був чудовий будинок у Судаку з величезною бібліотекою. На жаль, унікальні книжки, які там знаходилися, після революції вже не збереглися. А ще я в дитинстві часто бувала на театральних постановках, відвідувала їх з величезним задоволенням". Коли Марії виповнилося 17 років, закохана в театр дівчина вступила до Театральної студії Ю.Юр"єва, а після її закриття - до Ленінградського театрального інституту, який так і не змогла закінчити. Невдовзі на долю Марії Ростиславівни випали такі випробування, які могла подолати тільки людина з неймовірною силою волі і величезним життєлюбством. Але навіть тюремні катівні не змогли зломити цю жінку. У тюремних застінках Капніст познайомилася з Ганною Василівною Тімірьовою - колишньою цивільною дружиною адмірала Колчака, з якою підтримувала стосунки до самої її смерті.


Ганна Василівна Тімірьова - російська художниця і поетеса, дочка диригента і піаніста В.Сафонова. З 1911 року - дружина контр-адмірала С.Тімірьова, з яким розлучилася наприкінці 1918 року, до січня 1920 року фактично була дружиною адмірала Колчака. Багато років провела у сталінських застінках.




Ольга Замятіна читає вірш Анни Тімірьової, присвячений адміралу Колчаку.









Після звільнення, в 1956 році, Капніст приїхала до Києва, де її повернення чекала дорога серцю людина. На пероні вокзалу він не одразу впізнав у висохлій, виснаженій "старій" у фуфайці, хустці і бутсах свою улюблену, хоча Марії тоді було всього 42 роки. А вона так і не змогла забути вираз жаху, жалю і відчаю в його очах. Навіть через деякий час, коли він запропонував їй руку і серце, - навідріз відмовилася. Вони залишилися просто друзями. На кіностудію ім. О. Довженка Марія Капніст прийшла вже після повної реабілітації, в 1958 році. Свою першу роль вона зіграла у фільмі кінорежисера Юрія Лисенка "Таврія". Згодом у творчому багажі актриси значилося понад сімдесят картин. Найпомітніші з них "Літаючий корабель", "Олеся", "Руслан і Людмила", "Бронзовий птах", "Шанс", "Нові пригоди янкі при дворі короля Артура" та інші. Вона запам'ятовувалася глядачам тому, що наділяла своїх персонажів багатим внутрішнім світом і життєвою мудрістю. Марія Ростиславівна ніколи не проходила повз викинутих квітів, збирала їх, занурювала у ванну, наповнену водою, і була щаслива, якщо вони оживали. Вміла радіти сонцю, кожному прожитому дню, надихати і підтримувати у важку хвилину всіх, хто її оточував. У день свого дня народження вона обов'язково пекла з тіста жайворонків і роздавала друзям і знайомим з маленькими записочками, в яких були добрі побажання або рядки з віршів її улюбленого поета Максиміліана Волошина. Навіть в'язниця не змогла порушити цю традицію. 

У той останній жовтневий понеділок вона обійшла всі свої улюблені місця - кіностудію, Будинок кіно - і, зібравши букет з осіннього листя, попрямувала додому. Після звільнення ніколи не користувалася метро і підземними переходами, які нагадували їй підвали таборів. Водій однієї з машин, що мчали по проспекту Перемоги, в сутінках не помітив жінку і не встиг загальмувати ... Не стало Марії Капніст 25 жовтня 1993. Їй виповнилося 79 років. Відспівували актрису у Володимирському соборі, на будівництво якого її рід свого часу пожертвував великі кошти. Похована Марія Ростиславівна у Великій Обухівці Полтавської області, поруч з могилою В.В. Капніста. Саме там був їх родовий маєток.

Саме цю історію життя цих видатних жінок розповіли гості вечора : Ірина Малакова - український архітектор, реставратор, один із творців музею Михайла Булгакова, Олена Леонтович - письменниця, член ВЖТ ім.Олени Теліги та композитор Олена Малишко-Березовська.

Ірина Малакова
Олена Леонтович

За роялем - Олена Малишко
Перегляд унікальних фотографій


1 коментар: