Шановні користувачі! В бібліотеці для Вас працює безоплатний інтернет-центр та Wi-Fi

Сторінки

суботу, 11 січня 2020 р.

День в історії. Постаті

12 січня 1890 року в українському селі Обухівка на Білгородщині (тепер  - територія Росії) народився письменник, педагог, фольклорист, поліглот (знав 12 мов), мандрівник, музикант Василь Якович Єрошенко.
Василь Єрошенко (1890-1952)
Чотирирічним хлопчиком після тяжкої хвороби (кір) осліп. Батьки виявили у сина винятковий музичний слух, навчали його вдома на гітарі й скрипці, згодом - на фортепіано. Закінчивши 1907 року московську школу для незрячих, Василь Єрошенко опинився на раздоріжжі. Доленосною для юнака стала зустріч із Ганною Шараповою - людиною з оточення Л. Толстого, учителькою іноземних мов, прихильницею есперанто. Ганна допомогла хлопцеві вивчити есперанто, яке стало для нього "провідною зіркою" на все життя, допомогло мандрувати світом самостійно. Сліпий юнак подолав усі перешкоди і зміг потрапити до Королівського коледжу, де вивчав англійську, написав нею кілька казок. І відтоді мандрівник Василь Єрошенко вже не міг зупинитися - Японія, Таїланд, Бірма, Індія, Китай, Чукотка, Кавказ, Німеччина, Фінляндія.
   У Японії Василь старанно вивчав японську мову. І вивчив її так досконало, що навіть писав дитячі книжки. Перший його твір - казка для дітей "Смуток риби" була надрукована японською 1914 року. У Японії було випущено зібрання творів В. Єрошенка в трьох томах (японською мовою) та в шести брошурах мовою есперанто.
Портрет Василя Єрошенка (Худ. Цуне Накамура)
   Портрет Василя Єрошенка, створений 1920 року відомим японським художником Цуне Накамурою, увійшов до історії мистецтва доби Тайсьо. Він знаходиться в Токійському музеї сучасного мистецтва.
     У Пекіні Василь Якович потоваришував з видатним китайським письменником  Лу Сінем. Завдячуючи перекладам Лу Сіня китайською, збереглося багато творів Василя Єрошенка.
   Численні архіви письменника в різний час та при різних обставинах були знищені. Твори Єрошенко, створені в Японії та Китаї, в Радянському Союзі не перекладались до 1962 року.
Джерело:   «Владислав Таранюк про Івана Пулюя, Василя Єрошенка, Василя Каразіна, Агатангела Кримського, Лазаря Заменґофа» / В. Таранюк. — Київ : Грані-Т, 2009. — с. 41-42.
   Краєзнавство. Географія. Туризм. - 2016. - № 8. - с. 14-15.
   http://www.momat.go.jp/Crossing/SAKUHIN/TO033.html

2 коментарі: