Шановні користувачі! В бібліотеці для Вас працює безоплатний інтернет-центр та Wi-Fi

Сторінки

субота, 14 травня 2022 р.

Самовідданий вчинок

14 травня - День пам'яті українців, які рятували євреїв під час Другої світової війни

Микола та Марія Дюк... Якби не їх самовідданий вчинок,  світ сьогодні не знав би народженого в Золочеві на Львівщині і врятованого  тут українцями від нацистів лауреата Нобелівської премії в галузі хімії  Роальда Гоффмана.

Коли в 1937 році в Золочеві, у родині Гілеля та Клари Сафранів, народився син, батьки назвали первістка Роальдом. Сину ще не було двох років, коли цю територію окупував Радянський Союз, а потім захопила нацистська Німеччина. Молоду родину гітлерівці відправили до гетто, а потім до концентраційного табору. Коли почалися масові знищення євреїв у січні 1943-го, його мати разом із сином втекла з табору та знайшла притулок... на горищі школи в селі Унів. Точніше, від самого початку смертельної небезпеки їх рятувала родина вчителя Миколи Дюка, його дружина Марія та троє їхніх малих дітей, що жили в приміщенні школи, як тоді нерідко траплялося.
  Роальд Гоффман пригадує, що йому було 5 з половиною років, коли вони з мамою зайшли на горище і 7, коли спустилися. "Я дуже щасливий, що народився в Україні... У мене вдала кар'єра. У мене чудова родина. Я щасливий. І безмежно вдячний родині Дюків. Мене тут не було б, якщо б не самовідданий вчинок Миколи та Марії Дюків".
   До речі, цей випадок теж міг залишитися нікому не відомим!
Пан Роальд Гоффман розповів, що лише через випадкове знайомство його дядька, їм вдалося відновити зв'язок з Дюками аж... через 10 років після війни. Дюки були живі, тож почали листуватися. А з Америки поступово почали віддячувати їм підтримкою, яка в роки загарбницького Союзу переважно не добиралася до України й Золочева...
   З часом Дюки могли вже просити Гоффманів, що їм надіслати. Пан Роальд розповів, як одного разу, в 1975 році, Марія Дюк попросила його маму вислати їм нитки для вишивання. Клара Гоффман вибрала найкращі, і в Золочеві витворився рушник... А потім, коли заокеанські приїхали в Україну, діти Дюків дістали зі скрині той рушник, який потім як подарунок "перелетів" через океан, звідки повернулося зізнання : "Це більше ніж вишита матерія. Це - зв'язок між нашими двома родинами".
Джерело: Репер Нобеля. Збірник есеїв / Бондаренко С.Г., Букет Є.В. та ін. - Київ, 2018. - с.60-64.

Немає коментарів:

Дописати коментар