Майстерклас з виготовлення українського оберігу

 В українській культурі кінь - символ сонця і водночас потустороннього світу; циклічного розвитку світу; нестримних пристрастей та інстинктів; чоловічого начала; інтуїтивного пізнання.

В окремих язичницьких обрядах слов'ян кінь пов'язувався також із водою. Митрополит Іларіон вказував, що "з давнього часу кінь, особливо вороний чи баский, став символом швидкості..." На всесвітньо відомих Мамаях кінь символізував волю. Безмежно любили коней запорозькі козаки, називаючи їх не інакше як "нерозлучними товаришами", "вірними братами".

                    Козак власне і був козаком, коли мав коня. У

фольклорі козак звертається до коня, як до побратима, просить "розбити тугу по темному лугу", винести з "тяжкої неволі". За словами Д. І. Яворницького, козак просить коня "розділити його радість у перемозі над ворогом, заповідає йому, вмираючи, передати з дикого степу вісточку дорогим товаришам і близьким родичам у славній Січі і далекій Україні..."

Усна народна творчість, література змальовують коня "вороненьким", "баским", "вітроногим". Вирізблені з дерева кінські голови (коньки), підкови були надійним оберегом від злих духів.

24 січня 2025 року спільно з громадською організацією "Спілка жінок Києва" ( голова - Лідія Москаленко)  відбувся майстерклас з виготовлення коней. Майстриня Алла Поплавська навчала  присутніх навичкам виготовлення символа прийдешнього року.

Джерело :  Словник символів культури України / за заг. редакцією В.П.Коцура. - Київ : Міленіум, 2002. - с. 114-115.