"Можливо, ця книга - мої письмові іспити з тих знань, які відкрила мені школа життя.
Отже - уроки світу, Неба і людей, із яких ткався мій життєпис, моє світобачення, моя світотворчість".
Нова книжка лавреата Шевченківської премії Мирослава Дочинця - про життя як безнастанний дар; про духовні вершини Афону і маленькі карпатські верховини; про те, що робить істоту вільною і безсмертною; про вічні істини і про вічний пошук щоденних крихт радості; про особисте і вселюдське; про земне і небесне, що дарує надих. А ще в цій книжці нуртує розкіш мови - чар текстів, переплетених із таїнством змісту. Невтомне і невтоленне збирання зілля Слова.
Про те, які ми є.
Ми люди короткої пам'яті і короткого плану - тому й носить нас у часі, як лист на вітрі.
Ми розсудливі, зважливі, тугодумні, довго запрягаємо і повільно їдемо - але приїжджаємо куди треба.
Ми одноосібні, але при тому двоїстої натури - тому не маємо суспільної одностайності.
Ми стягуємо, накопичуємо, збираємо, крадемо, не дуже охоче ділимося - тому й маємо більше за інших. Доки хтось не відбере...
Ми очікуємо більше від світу, від інших, ніж від себе, - тому маємо над собою чужинців.
Дочинець, М. Книга надиху. Уроки світу, Неба і людей/ Мирослав Дочинець. - Мукачево : Карпатська вежа, 2025. - 248 с.
Немає коментарів:
Дописати коментар