Запалюй свічу, Україно!

"Якби не  зупинились вічні жорна,

Якби не темна ніч Голодомору,

Якби всі якось вижили... Якби...

Наталя Дзюбенко-Мейс

Земля на крові (відео)

Земля на крові

                                                                                                                                 "...Так вовчо повзли людомори

По наші серця і комори,

По хліб наш, і жорна, і млин.

Збирались ми надто повільно,

Наш голос ще світ не почув.

           Вдовину, сирітську, нетлінну,

Запалюй свічу, Україно!

Запалюй свічу!"

Наталія Дзюбенко-Мейс

Н. Дзюбенко-Мейс і М.Рудаков

19 листопада 2023 року в бібліотеці, в Клубі цікавих зустрічей Миколи Рудакова відбулася зустріч із журналістом, письменницею Наталією Дзюбенко-Мейс.

Захід присвячений світлій пам'яті ії чоловіка - Джеймса Мейса - відомого американського дослідника історії України, видатного громадського діяча. Джеймс Мейс, яскравий науковець західного стандарту, обстоював істину про штучність та антиукраїнську спрямованість одного з найбільших геноцидів в історії - Голодомору 1932-1933 років.

Н. Дзюбенко-Мейс

"Сумна спадщина тоталітаризму і геноциду буде проявлятися ще довго. Можливо завжди. Історична пам'ять жива у кожного народу. І поки жива Україна, вона плакатиме за своїми безвинно убієнними синами. Проте спадщина диктатури, бюрократизму - річ інша і значно небезпечніша. Тут потрібні не сльози, а гнів, з законом "волосатої лапи" треба боротися нещадно і послідовно. Цю грядку треба прополоти, і цього ніхто не зробить в Україні, окрім самих її громадян", - застерігав Джеймс Мейс.

"Це було затемнення українського сонця..."

Трагедія голодомору 1932-1933 років у фольклорі України

      "Встань, Тарасе, з домовини,      Глянь на горе України -              Пухнуть люди, мруть-конають, Через сози погибають"

Період із кінця 20-х - початку 30-х років ХХ ст. - один із найтрагічніших в історії українського народу. Фольклор про 1932-1933 роки - це насамперед відображена в народній пам'яті правда про голодомор, правда, яка потрібна українській державі, кожній людині ; вивчення тих явищ, які вплинули на мораль суспільства, на генофонд нації. Поетичний і прозовий фольклор несе в собі величезний матеріал для вивчення людської душі, психології людини в нелюдських умовах її існування.

Пропонуємо читачам ознайомитися з віршованими строфами, в яких відображаються картини голоду. Особливо трагічним постає дитяче голодування. Трагічне становище ні в чому не винних дітей болить батькам якнайбільше.

"Батько в созі, мати в созі, Діти пухнуть по дорозі -                                                                    Нема хліба, нема сала, Контрибуція забрала"

   Народнопоетичні зразки різних жанрів називають макорженики (маторженики), приготовлені із, здавалось би, найнеймовірніших компонентів, зовсім не придатних для споживання, але за обставин голоду які стають стравою : "Мишей мелють і товчуть - макорженики печуть".            Народна пам'ять засвідчила у віршованих рядках факти канібалізму. Причому вона зафіксувала і те, що влада жорстоко карала за канібалізм, хоча саме вона була причиною цього моторошного явища :

"Не шукайте домовину - Батько з'їв свою дитину.                                                                        З бичем ходить бригадир - Заганяє на Сибір"

    Аналіз ситуації, яка склалася в роки голодомору, підводить авторів фольклорних зразків до висновків, котрі в народній поезії виражаються за домомогою протиставлення :

"Ой за князів Кочубеїв хліба вистачало,                                                                                          А як прийшли безштаники, то його не стало"

   Народнопоетичне  сатиричне слово дошкуляє провідникам більшовицьких ідей. Є також зразки, в яких комуністи в цілому звинувачуються в тому, що сталося з Україною :

"Ой Постишев, вражий сину, всохли б тобі руки,                                                                      Як ти віддав Україну на голодні муки"

"Комуністи на Вкраїну несуть чорну хмару -                                                                              Безневинним хліборобам Голод - люту кару"

Як до захисника народного звернені поетичні рядки до Нестора Махна, який устами своїх пропагандистів проголошував, що всяка влада не дає нічого доброго селянам, а лише грабує: 

"Встав би батько Махно - не дав комунистим                                                                                Хліб мужицький відбирати і в комуні їсти"

   Отже, як бачимо, народна поезія про початок 30-х років засвідчує силу творчого духу українців, які за умов національного пригнічення знаходили оптимістично-сподівальні мотиви, поетичним словом оповідаючи про сучасний їм світ, викриваючи його, висміюючи навіть верховних вождів і їхню політику.

Джерело: Конончук, Т. Затемнення українського сонця, або Трагедія голодомору 1932-1933 років у фольклорі України: Монографія/ Тетяна Конончук. - Київ : Твім інтер, 1998. - 216 с.

Література як захист права на життя

 

У листопадові дні щорічного вшанування жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні активніше пригадуємо пережите українським народом, описане в книгах, надруковане з архівів, переглядаємо документальні та художні фільми. Хоча пам’ятаємо про це завжди. Особливо в тих сім’ях, кого зачепили ті моторошні роки, хто отримав болючі травми від втрат рідних у час трагедії, а через роки – від почутих трагічних розповідей… Тексти про Голодомор продовжують з’являтися, оскільки це непроминальна тема в нашій історії, в нашій культурі. Одним із таких сучасних знакових текстів є  народна епопея «Безкровна війна» відомого українського письменника Олеся Волі (справжнє прізвище – Олександр Міщенко). (Воля О. Безкровна війна: у 2 т. Житомир, 2019. Т.1. 1072 с.; Т. 2. 928 с.). Це видання – наслідок тривалої праці автора по збиранню свідчень про трагічний час. Передують свідченням у 1 томі слова з Біблії, з розділу до Корінтян : 2: 4: "Від великої скорботи і туги серця я писав вам з рясними сльозами не для того, щоб вас засмутити, а щоб ви пізнали любов, яку без міри я маю до вас». Наведені слова апостола Павла співзвучні з настроєм письменника відкрити істину. Ця істина моторошна. Тому текст трагічний, наповнений лексемами, що позначають реалії 1930-1934 років в Україні. Це історизми того часу. У доробку письменника ці лексеми спочатку були визначеннями реалій Голодомору на Полтавщині, звідки автор родом і де починав записувати свідчення. Потім він пішов усією Україною, де в 30-ті роки ХХ ст. лютував голод. І виявилось, що ці реалії типові, оскільки підрадянська Україна вся була охоплена спричиненим владою голодом. Відповідно лексеми типово маркують час в усіх регіонах України, крім західних областей, які не були під Радянською Україною і не зазнали Голодомору. Дане видання є підсумком багаторічної праці, якій передували книги «Безкровна війна» (1991) і «Мор» (1993, 2002).

Слово Олеся Волі влучне, афористичне, містко відображає тоталітарну добу. Новели-свідчення рясніють такими словами-поняттями, як колгосп, буксири, червона мітла, голодуха, непритомні, мертві, холодна, «куркулі», активісти, хлібні карточки, колективізація, маторжаники, галушки, лобода, «чорний ворон», торгсин, смерть. Кожна новела – це розповідь про пережите, про етапи входження хліборобів у фантасмагоричний голод, про призвідців голоду, про втрати рідних, близьких, земляків, про способи виживання, про пошуки їжі, про ризиковану допомогу з боку окремих представників місцевої влади, про жорстокість більшовицьких активістів, про інструкції від центральної влади, про хлібовибирання з колгоспів, із селянських господарств, про реквізиції, виселення непокірних. Лексеми характеризують буття голодної людини, її психологію, що витікає з моторошних обставин. Перед кожною новелою-свідченням письменник подає довідки про населений пункт оповідача. Вони показують втрати у роки Голодомору і Другої світової війни. Наведена статистика виявляє, що втрат під час Голодомору було набагато більше, аніж у війну з фашистами. Наприклад, у 2 томі, с. 560 читаємо: «Донець Опанас Васильович народився в селі Партизани (до 1930 року – Рикове) Генічеського району. (…) У роки Другої світової війни загинуло 517 партизанівців. Голодовка 1933 року викосила понад 1250 душ». 

Народна епопея «Безкровна війна», побудована на народних свідченнях, пропущених через патріотичне серце письменника Олеся Волі,  доносить історичну правду про всеохопне порушення більшовицькою владою права людини на життя в Україні в час Голодомору 1932-1933 років, внаслідок чого наша земля втратила мільйони безвинних життів. Сьогодні вчені з різних галузей знань вивчають ці наслідки: демографи, психологи, юристи, історики, політологи, соціологи; митці відображають історичні реалії словом. Бо спочатку було Слово. І те Слово – було Бог, що означає Любов. А скільки ненависті принесла тоталітарна більшовицька система?! І чи сьогоднішня агресія в суспільстві не є одним із наслідків пережитого?

ТЕТЯНА КОНОНЧУК,

дослідниця відображення трагедії Голодомору 1932-1933 років в Україні в художній літературі, народній пам’яті,  образотворчому мистецтві, професорка, завідувачка кафедри української філології та культурології Академії адвокатури України, член Національної спілки письменників України

Голодомор: пояснити та запобігти

 "І нипає помазанником Божим

Півправда, півсвобода, півжиття

І над народом, стомленим і босим

Панує без'язике небуття..."

М.Вінграновський

Слово "Голодомор" означає масове вбивство голодом, від якого не було порятунку. Цим словом українці називають Національну Катастрофу 1932-1933 рр.

Ми вважаємо, що унікальну історію Голодомору мають знати не тільки в Україні, але й в усьому світі. Ми пояснюємо, чому Голодомор є геноцидом та просимо світове співтовариство визнати його таким.

Ми виходимо з того, що Голодомор є однією із найважливіших подій не тільки української, а й світової історії ХХ ст., без розуміння якої годі зрозуміти природу тоталітаризму та злочини, здійснені і радянським, і нацистським режимами.

 Ніколи не буде зайвим звернутися до уроків минулого, щоб побачити симптоми зла в майбутньому. Тому пропонуємо Вашій увазі книжкову виставку, присвячену Дню пам'яті жертв голодоморів.