Що відчувають українці на карантині?

            Ми постійно кудись квапимося і нам важко зупинитися, і такий життєвий устрій нам диктують соціальні зміни. Іноді ми стомлюємось, і сили нас покидають, і ось мріємо про свята, вихідні, відпустку або канікули, щоб відпочити й відновитися. Але буває так, що відпочинок не допомагає. І причина цьому - КАРАНТИН.

• На даний час українці відчувають суперечливу гаму почуттів. Тривогу (38%), страх (20%), розчарування (16%), і розгубленість (13%), з одного боку, а  також надію (32%), оптимізм (22%) і впевненість (5%).

• В умовах карантину українці найчастіше присвячують свій вільний час веденню домашнього господарства (66%), спілкуванню з родиною (36%), перегляду фільмів, серіалів (33%), новин (32%), ТВ (29%), читанню новин, статей (27%). При цьому дистанційно працює тільки 13% опитаних.

• Перебуваючи на карантині, наші співвітчизники досить активно споживають інформацію. У цих умовах основними джерелами отримання інформації для них є центральні канали українського ТБ (66%), українські інтернет-ЗМІ (54%) і соціальні мережі, блоги і форуми (40%), а також родичі, друзі та знайомі (26%) .*

 

*Всеукраїнське ролінгове дослідження «Рубікон». Результати опитування 23.03.2020 - 3.04.2020 із вибіркою 1400 респондентів

       
 Читання книг назвали одним з найефективніших немедикаментозних способів лікування навіть важких форм депресії. Про це повідомили шотландські вчені.

Люди, які читали книги, змогли більш ефективно

контролювати свій стан, ніж ті, хто приймав ліки.

    До того ж, читання книг виявилося корисним для пацієнтів з різним ступенем тяжкості депресії. Примітно, що багато лікарів впевнені, що читання книг – ефективний засіб для лікування не тільки депресії, але і безсоння і тривожних станів, що дозволяє людині краще контролювати свої емоції. Висновок: більше читайте книг і все буде гаразд!

Джерело: http://rb.com.ua/blog/rubikon/

https://www.segodnya.ua/ua/lifestyle/chtenie-knig-pomogaet-lechit-tyazhelye-bolezni-uchenye-696655.html

Ріка пам'яті

Наша книга про переправу через річку,
 яка  завжди була головною справою поселення.

 Але, можливо, це ріка пам'яті або ріка часу?..
Андрій Васильєв

На жаль, карантин завадив презентації книги "Переправа" нашого читача Андрія Васильєва. "Переправа"  -  не просто книга про місто Первомайськ Миколаївської області, це - оригінальне, приватне оповідання про історію місцевості  на півдні України, це - признання в любові до своєї малої батьківщини. 

Відновлені маловідомі сторінки історії, сімейні спогади, відомі і зовсім невідомі земляки, а також матеріали декількох творчих експедицій та багато-багато іншого...

Як потрапити з двадцять першого у двадцяте століття, а потім у дев'ятнадцяте? Які потрібні орієнтири, як розповісти про минуле, як відтворити зв'язок часу?

    "У лихому 1919 році об'єднались три сусідні поселення на берегах Синюхи та Бугу – Богополь, Ольвіополь та Голта. У кожного своя історія. І місцевість цікава, по тим річечкам не одне століття проходили кордони між державами. Богопіль був польським, Ольвіополь виник на землі запорізькій, а Голта була слободою на ханських землях. Були у нас і фортеці, і карантинні застави і переправи, про які дехто вже знає. 

   Початком нашої загальноміської історії прийнято вважати відповідальне відрядження простого козака Степана Підстрельного, що його прислав у нашу місцину сам гетьман Іван Самойлович. Було то весною пам'ятного для всіх майбутніх первомайців 1676 року. Завдання було не аби яке - віднайти вдале місце для козацької фортеці. Та Степан не дарма мав влучне прізвище - вибрав гарне місце, не схибив і цього разу!

   Історія ця давно стала канонічною і всім добре відомою..."

  Якщо Вас цікавить історія міст і сіл України,  запрошуємо Вас - по закінченні карантину - на презентацію цієї книги та зустріч з одним із її авторів - Андрієм Васильєвим.

Джерело: Васильєв, А. Переправа /Андрій Васильєв, Віктор Васильєв, Ігор Гільбо. - Київ: Оптіма, 2018.

До Вашої уваги!

Міністерство розвитку громад та територій України звертає увагу на особливості поводження з побутовими відходами в період карантину. 

Можливості комунальних служб, які займаються збиранням, сортуванням та утилізацією відходів, значно зменшилися у порівнянні зі звичайним часом. Таким чином, зараз кожен громадянин має долучитися до практики зменшення та мінімізації побутових відходів.

Пам'яті Володимира Семеновича Королюка

В. Королюк під час святкування 110-річчя бібліотеки

4 квітня 2020 року помер всесвітньовідомий математик в галузі теорії ймовірностей та її різноманітних застосувань (теорія систем обслуговування, теорія надійності, математична статистика тощо) академік НАН України 

Володимир Семенович Королюк. http://www.mathsociety.kiev.ua/Korolyuk.html

Під його керівництвом понад 40 математиків захистили кандидатські і  10 - докторські дисертації. Також він був членом редколегій "Українського математичного журналу", часописів "Кібернетика та системний аналіз", "Теорія ймовірностей" та математична статистика", "Theory of Processes", "Applied Stochastic Models and Data Analysis".

За видатні успіхи та наукові досягнення В.С.Королюк удостоєний таких нагород:

• 1976 р. – Премія НАН України ім. М.М.Крилова;
• 1978 р. – Державна Премія УРСР;
• 1988 р. – Премія НАН України ім. В.М.Глушкова;
• 1995 р. – Премія НАН України ім. М.М.Боголюбова;
• 2002 р. – премія НАН України, а також медаль ім. М.В.Остроградського;
• 2003 р. – Державна премія України з науки і техніки;
• З 1998 року – заслужений діяч науки і техніки України

Володимир Семенович відвідував заходи бібліотеки "Деміївська". В листопаді 2019 року був присутнім на святкування 110-річчя від дня заснування нашої бібліотеки.

Світла пам'ять та щирі співчуття рідним!

Рекомендації для осіб, які перебувають вдома у самоізоляції

2 квітня - Всесвітній день поширення інформації про проблему аутизму

 Ті, хто стикається з людьми з аутизмом, зазвичай відчувають розгубленість. Чи вчив нас хтось, як потрібно поводитися з тими, хто сприймає світ інакше? Як установлювати контакт, відповідати так, щоб думка та реакція були зрозумілими? Потреби в коханні, турботі та спілкуванні у всіх людей однакові, але способи їх задоволення — різні.

   Аутизм (розлади аутистичного спектра (РАС)) — стан, що виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку, якому притаманний вроджений і всебічний дефіцит соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте із часом можна скоригувати й адаптувати людину до соціального життя. За прогнозами ВООЗ, одна дитина зі 160 має розлади аутистичного спектра. Американська асоціація «Autism Speaks» відзначає 1 випадок аутизму на 88 дітей. Загалом у світі таких осіб нараховують 2 млн 400 тис. 

   В Україні з 2008 до 2013 року включно, за даними МОЗ України, захворюваність на розлади зі спектра аутизму зросла в 3,8 раза із 2,4 до 9,1 на 100 тис. дитячого населення. Аутизм у чотири рази частіше вражає хлопчиків, ніж дівчаток. 

   За даними Фонду допомоги дітям з аутизмом «Дитина з майбутнім», в останні роки кількість людей із таким захворюванням невпинно зростає і нині сягає 1% від усього населення планети. Це більше, ніж усе населення України. За даними американського Центру з контролю і профілактики захворювань, один із 88 американських дітей страждає аутизмом. Проте кількість людей з аутизмом в Україні залишається невідомою у зв’язку з відсутністю статистики та складнощами діагностування.

    Так, наприклад, за даними МОЗ, в Україні офіційно проживає 3200 осіб з аутизмом. За свідченням представників багатьох громадських організацій, реальні цифри набагато вищі. За словами консула «Аутизм Європа» в Україні Інни Сергієнко, у 2005 році зареєстровано приблизно 680 дітей з аутизмом. Згідно зі статистикою, у 2017 році таких дітей було вже 7,5 тис. осіб. Але вони перебувають на обліку в психіатрів. Це верхівка айсберга, лише 10%. Реальні цифри — понад 75 тис. дітей. Українські батьки не доходять до психіатрів унаслідок натрапляння в суспільстві на стигму. Навіть ті, які знають про цей діагноз у своєї дитини, не хочуть ставати на облік у психіатрів. Тому офіційна статистика, що стосується показників дитячого аутизму в Україні, недостовірна. 

Аутизм є хворобою, яку не можна вилікувати, однак таких дітей можна та необхідно адаптувати до життя в соціумі.

   Суспільству варто розуміти, що незважаючи на страх і напускне неприйняття контактів із зовнішнім світом, така дитина понад усе прагне емоційного укриття та підтримки рідних й оточення. Це дасть їй змогу в майбутньому формувати правильні форми соціальної поведінки.

Джерело: Рудницька, Є. Емоційне укриття для дитини з аутизмом// Психолог. - 2020. - № 1. - с. 54-61.

"Не все написане - реальне фото мого життя". Вадиму Крищенко - 85!

Вадим Крищенко на святкуванні 20-річчя газети "Порадниця"

Так збіглося, що Вадим Дмитрович народився у День гумору, 1 квітня. Тепер, крізь призму часу, можна стверджувати — такий символічний збіг виявився щасливим у його творчій долі, але батькам Вадима тоді було не до жартів. Вони обидва навчалися у педінституті (у той час — інституті соціального виховання), тож перші роки Вадима минули на берегах мальовничої річки Хомори у бабусі з дідусем у селі Глибочок Баранівського району в оточенні незайманої поліської природи.

Спогади про перші дитячі роки, любов до рідної землі вплітаються до багатьох віршів поета. Після повернення батька з фронту Крищенки оселилися в Житомирі. Батько працював директором середньої школи №1 на Мальованці, а згодом— у школі №23, яку й закінчив Вадим. Коли йому виповнилося 14 років (навчався у сьомому класі), померла його мати. її світлий образ і тема малої батьківщини проходять крізь всю творчість поета.

Як згадує сам Вадим Дмитрович, писати вірші він почав ще в школі. Великий вплив на його становлення як поета-пісняра справив Андрій Малишко. На той час Вадим уже був студентом факультету журналістики Київського університету, відвідував літературну студію, якою керував Юрій Мушкетик, а старостою був Василь Симоненко.

Згадує Вадим Крищенко: "Один із перших своїх поетичних зошитів я віддав читати Андрію Малишку. По якомусь часові приходжу до нього і з хвилюванням запитую: "Андрію Самійловичу, ну як?.. У відповідь чую: "Твої вірші, Вадиме, як пісня". Я тоді подумав: "А це добре, чи погано?" Тільки через багато років по тому зрозумів, що великий Майстер, який сам прекрасно писав пісні, зумів розгледіти в поетові-початківцеві цю схильність до пісні".

Книги В. Крищенка у фонді бібліотеки "Деміївська"

Після закінчення університету Вадим Крищенко певний час перебував на журналістській роботі. У 1963 році побачила світ перша збірка поезій "Тепла прорість". У наступні роки з'явилося ще понад 30 поетичних збірок В. Крищенка, він автор понад 300 пісень. Працював у співавторстві з такими відомими композиторами, як Геннадій Татарченко, Олександр Злотник, Ігор Поклад, Олександр Морозов, Павло Дворський і багато інших. "Хай щастить вам, добрі люди", "Родина", "Молитва", "Білі нарциси", "Берег любові", "Отчий край", "Осінні яблука" — ці та багато інших пісень широковідомі. Майстерність його пісенного слова випробувана часом і зігріта любов'ю багатьох людей.

Софія Ротару, Василь Зінкевич, Лілія Сандулеса, Іво Бобул, Оксана Білозір, Іван Попович, Павло Дворський, Павло Зібров, Віталій і Світлана Білоножки та багато інших українських співців охоче включають до свого репертуару пісні Вадима Крищенка, стаючи разом із композиторами його співавторами. Неперевершеними виконавцями пісень поета були незабутні Назарій Яремчук і Раїса Кириченко.
Джерело: https://www.pisni.org.ua/persons/98.html