День в історії. Постаті

17 квітня 1855 року в с. Костовате Бобринецького повіту тодішньої Херсонської губернії народилася співачка (сопрано) і драматична акторка Марія Карпівна Тобілевич (Садовська-Барілотті). Вона була четвертою з шести дітей славнозвісної сім'ї Тобілевичів (сестра Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського та Панаса Саксаганського). Її мати, Євдокія Зінов'ївна, походила з козацького роду Садовських. Рід збіднів, потрапив у кріпацтво. Євдокія стала покоївкою поміщиці Золотницької. Управитель поміщицьких маєтків Карпо Адамович Тобілевич, закохавшись у струнку, вродливу й талановиту дівчину, викупив Євдокію з неволі й одружився з нею. Саме дівоче прізвище своєї любимої матері - Садовська - обирає Марія Карпівна для сцени і з ним входить в історію українського театру.
   Марія Садовська ввійшла в історію українського театру як одна з найперших і найкращих виконавиць вокальних партій у тогочасних операх і оперетах, сольних номерів та дуетів у так званих дивертисментах. У 70-80-х роках ХІХ ст. Садовська була неперевершеною Наталкою Полтавкою, чаруючи глядачів своїм досконалим співом та реалістичною грою. "...передати характер її співу, - згадує в своїх мемуарах Панас  Саксаганський, - неможливо: в ньому відбивався весь народ, його поезія, його почуття".

   У середині 70-х років м. Єлисаветград, де жила й вчителювала тоді Марія Садовська, стає колискою українського народного театру, майбутнього театру корифеїв. Іван Тобілевич засновує тут аматорський гурток, в якому справжню сценічну школу проходить молода вчителька Марія Тобілевич. Але справжня слава прийшла до Садовської пізніше, коли вона 1883 року в Харкові вступила до української трупи М. Л. Кропивницького. В українському репертуарі найповніше виявились талант і покликання артистки, її знання життя українського народу, його дум та прагнень. Їй були рідні і добре знайомі українські пісня й мова, побут, звичаї і національні риси характеру селянської дівчини-трудівниці. Саме тому образи створюваних нею героїнь вражали правдивістю й типовістю.

   Марія Карпівна двічі була заміжня. Перший чоловік - італійський співак Барілотті, другий - артист Петров-Мова. Але, нажаль, в жодному шлюбі Марія не була щасливою.

   Артистка й громадянка, Марія Садовська над усе цінила українську культуру і справі її розквіту віддавала всі свої сили. З 1890 року, коли М. Садовський та М. Заньковецька відділились і була утворена трупа П. Саксаганського, Марія Карпівна стає її основною драматичною артисткою.   
   Театральна критика ще задовго до смерті актриси назвала її "українським соловейком" за неперевершене виконання пісень у виставах. У спогадах про актрису її внука, Андрія Юрійовича Тобілевича, записаними свого часу М. Смоленчуком є такі рядки: "Кажуть, вона була надзвичайно скромною, лагідною за вдачею, мала м'який характер, уникала театральних інтриг. Не домагалася ролей, була, як кажуть, непробивною. Панас Карпович часто згадував сестру, мені розказував про неї багато. Дуже любив її, а він був людиною витриманою. Високо ставив її як артистку (драматичну артистку), і голос був у неї небувалої краси, це їй передалося від матері. "Такої Наталки Полтавки, як Маша, не було на нашій сцені, - казав Саксаганський, - Заньковецька їй поступалася й голосом, і щирістю, і простотою гри, і тим, що вона (Заньковецька) - трагедійна актриса".

   Та в 1891 році всю культурну громадськість спіткало несподіване тяжке горе: в Одесі, у розквіті своїх сил (їй було 36 років) і артистичного таланту, померла визначна артистка Марія Карпівна Садовська. 21 січня в приміщенні театру йшла п'єса "Безталанна". З великим піднесенням вона вела свою роль з самого початку і до кінця, та в останній сцені, після фінальних слів, раптом втратила свідомість. "...Непритомну я виніс її на кін, непритомну доніс до вбиральні і непритомну повіз додому. Безталанна Софія була останньою роллю сестри Марусі. З'явилася вона на сцені розцвітаючи, і в розцвіті своєму померла вона", - писав Панас Саксаганський.

Пам'ятник на могилі Марії Садовської-Барілотті

  З Одеси прах Марії Садовської-Барілотті було відправлено до Єлисаветграда (тепер Кропивницький). На Биківському кладовищі  (знаходилось неподалік від будинку Тобілевичів), біля матері, яку так щиро любила Марія Карпівна, і було поховано видатну українську артистку, що все своє життя віддала справі розвитку української культури.

   Наприкінці 70-х років минулого століття, під час знищення Биківського кладовища під забудову, прах Марії Садовської-Барілотті було перенесено на Карлюженське кладовище неподалік хутора "Надія".
До речі, будинок, який придбав батько видатних українських корифеїв, Карпо Тобілевич заповів своїй єдиній доньці Марії, після смерті якої ним розпоряджався другий чоловік - співак Денис Мова. Зараз у приміщенні будинку розташований літературно-меморіальний музей Івана Карповича Карпенко-Карого (м. Кропивницький).

Джерело:    Дузь, І. Марія Садовська: Нарис про життя і творчість. - Київ:Державне видавництво образотворчого мистецтва і музичної літератури, 1957. - 73с.
Куценко, Л. Стежками хутора "Надія" : Нарис. - Кіровоград:"Імекс-ЛТД", 2007. - 48с.

Вареник, Н. Будинок Тобілевичів// Дзеркало тижня. - 2006. - № 48.