День в історії. Постаті

28 квітня 1729 року в селі Сосниця (нині смт Чернігівської області) в сім'ї козака народився український співак (баритон), музичний діяч, хоровий диригент Марко Федорович Полторацький.
 

Марко Полторацький. Худ. Д.Левицький

  У Сосниці минули дитячі та юнацькі роки Марка. Із ранніх літ у хлопця виявився музикальний хист. Він, маючи прекрасний голос, співав у церковному хорі та виступав у самодіяльних концертах. Навчався Марко Полторацький в Чернігівському колегіумі та Києво-Могилянській академії. Під час навчання ще повніше розвинувся його музикальний хист. Гетьман Кирило Розумовський, почувши, як співає юнак у церкві на крилосі, був захоплений тим співом, і хлопець при його сприянні потрапив у придворну капелу.
 Анна Петрівна Керн так згадує свого діда: "упомянутый Марк Федорович учился в Киевской бурсе,  пел там на клиросе в церкви, был взят оттуда Разумовским, восхитившимся его голосом, поступил в придворную капеллу, сделался придворныи императрицы Елизаветы Петровны и, пользуясь ее милостями, доставил состояние своим братьям... Энергическая личность бабушки стушевала его личность."
Отож із 16 років і до кінця своєї музичної діяльності життя Марка Полторацького пов'язане із Придворним хором: із 1746 року - хорист; із 1754 року - регент; із 1763 року - перший директор Придворної співочої капели. У 40-50-х роках 18 століття Придворний хор і оркестр поповнювалися виходцями з України, де музика жила в людських душах. Коли при царському дворі за участю італійських співаків стали влаштовуватись оперні спектаклі, Марко Полторацький брав участь у тих спектаклях поряд з італійськими співаками, його дебют на оперній сцені мав великий успіх. Прославився Марко Полторацький і як керівник Придворної хорової капели. Видатний італійський композитор Галуппі, який почув капелу

Герб дворянського роду Полторацьких

в 1765 році, сказав: „Такого чудесного хору я ніколи не чув і в Італії". Марко Полторацький - засновник дворянського роду Полторацьких і, що цікаво, дід Анни Керн (1800-1879), якій Олександр Пушкін присвятив ліричну мініатюру “Я помню чудное мгновенье…”.
 У розділі мемуарів “Із спогадів про моє дитинство” Анна Петрівна Керн писала: «Бабуся моя Агафоклея Олександрівна жінкою була чудовою. Вона походила з роду Шишкових. Заміж пішла вона дуже рано, коли ще грала в ляльки, за Марка Федоровича Полторацького – дуже вродливу й добру людину, прекрасне обличчя якого тепер дивиться на мене з портрета, зробленого Володимиром Боровиковським. Коли до них приїхав Марко Федорович, то няня Агафоклеї Олександрівни увійшла і мовила до неї: “Феклушко, піди – жених приїхав!” Незабаром вони зіграли весілля. Заміж, звісно, Агафоклея Олександрівна пішла без любові, за певних міркувань батьків... Вона народила 22 дітей, і всі були гарно виховані, привітні, ввічливі... Бабуня ходила в красунях, і хоча ні читати, ні писати вона не вміла, але була... розумна та хазяйновита».
   Помер Марко 16 квітня 1795 року в Петербурзі. Відомі портрети співака у виконанні українських художників В.Боровиковського та Д.Левицького (1780 р.), які нині зберігаються у Державному російському музеї у Петербурзі. Серед нащадків роду Полторацьких були діячі культурно-просвітницького руху в Україні 20-30-х років XX ст.
   Завдяки великому талантові й високій професійній майстерності М.Ф.Полторацького, обізнаності з досягненнями західноєвропейського музичного мистецтва другої половини XVIII ст., його творча діяльність засвідчує високий мистецький рівень і є здобутком не лише української, але й світової культури.
Джерело:https://sosnrr.gov.ua/normativni-dokumenti/rishennya-rayradi/item/318-poltoratskyi-marko-fedorovyc;http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/16797/29-Gorenko.pdf?sequence=1;https://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2690157-marko-poltorackij-patriarh-iz-basbaritonom.htm