Цінність часу

"Той, хто тримає в руках свій час,

тримає в руках своє життя"

Алан Лекейн

   Кожен від народження отримує найцінніший дар - життя. Це найдорожче, що є в кожного. Але, як це не дивно, люди дуже легковажно ставляться до цього дару. Не вміють зберігати його, насолоджуватися ним. І навіть сьогодні, під час пандемії короновірусу, бувають випадки, коли деякі громадяни дозволяють собі  недбало ставитися до свого здоров'я і наражають на небезпеку оточуючих.

Притча "Цінність часу"*

Один бізнесмен назбирав великий капітал – три мільйони доларів. Він вирішив, що візьме собі рік відпустки, щоб удосталь відпочити. Але не встиг прийняти це рішення, як його відвідав Янгол Смерті.

Бізнесмен дуже злякався і вирішив відкупитися.

"Продай мені три тижні життя, і я віддам тобі мільйон”, - запропонував він.

Але Янгол Смерті відмовив.

"Гаразд, продай тільки один день, і я віддам усе, що маю". Янгол відмовив.

Тоді чоловік запитав, чи може Янгол Смерті дати йому кілька хвилин, щоб написати прощального листа. Янгол погодився.

Бізнесмен написав: 

   ”Правильно використовуйте час, який вам відведено для життя. Я не зміг купити навіть години за три мільйони доларів. Перевірте, чи все, що вас оточує, справді має цінність”.  

* Притча - це повчальна розповідь з історії чи навколишнього життя,  мета якої викласти духовні чи моральні істини.

  Джерело: Крижанська, Н.  Як знайти кілька зайвих годин для себе// Психолог. - 2018. - № 9-10. - с. 68.

День в історії. Постаті

Маруся Вольвачівна

29 березня 1841 року в селі Черемушна Валківського повіту Харківської губернії народилася українська письменниця Марія Степанівна Вольвач (псевдонім - Маруся Вольвачівна). Марія походила з козацького роду, хоча батько її був уже сільським писарем. Пізніше Вольвачі поріднилися з місцевим поміщиком Дмитром Кролевцевим і стали доволі заможними людьми. Але рання смерть батька звела нанівець усі надбані статки через недолугих синів. В 14-річному віці, без жодних засобів до існування і до освіти, вирушає до Харкова з метою набути будь-якого ремесла.  Однак несподівана зустріч з невідомим паном, який вивіз її до Петербурга як свою покоївку, зруйнувала всі її плани. Марія добре відчула в північній столиці весь тягар наймитування. Вона була там лише своєрідним експонатом для чванливих панів (чарівна її врода, незвична говірка, український вишуканий одяг тощо). Після піврічного перебування у Петербурзі, Марія повертається додому.

   Не здобувши офіційної освіти  (в силу соціальних обставин), Марія Степанівна навчається грамоти самотужки, багато читає художньої літератури. Під впливом народної пісні та знайомства з літературою, вона приходить до літературної діяльності. Пише вірші, оповідання, а пізніше навіть п'єси. Невідомо, як би це довго продовжувалося, коли б вона не зустрілася з відомим українським істориком Дмитром Багалієм. Саме йому вона завдячувала в тому, що стала письменницею. Познайомившись з її творами, історик помітив в ній неабиякий літературний талант і сприяв його розвитку. Насамперед він чимало зробив для удосконалення її освітнього рівня, а також сприяв публікації перших її творів. 

   Друкований доробок Марусі Вольвачівни вичерпується трьома книгами: "Кажи жінці правду, та не всю", "Казка про таємні слова", "Пісні та розмова валківської селянки Марусі Вольвачівни". Але в архіві письменниці пощастило знайти рукописний "Збірник задушевних мов" (1898), три її драми ("Охайнулась, та пізно", "На великім шляху", "Є каяття, та нема вороття"), оповідання "З куща виріс ліс..." та численні її записи українських народних пісень. Всі ці твори вперше були надруковані  в київському видавництві "Наш час" (2007).*

   Основним жанром у творчості Марусі Вольвачівни була поезія, зокрема соціальна лірика, близька до народно-пісенної. Власне, народна пісня, яку вона так добре знала, і зродила її як поетесу.

"Україна - моє життя, бо я кохаю серцем і душою свою любу Україну, і гірко мені дивитися на неї, що вона рік за роком утрачає своє рідне, що так серцю миле"           (З листа до Б. Грінченка)

Про особисте життя письменниці відомо дуже мало. Вона не була одруженою, жила самотнім життям. Після 1903 року не маємо жодної інформації про її життя та діяльність. Дехто навіть вважав цей рік роком її смерті. Останній раз письменниця публікувалася в "Літературно-науковому віснику" в 1907 році, хоча це не значить, що вона на той час була жива. На жаль, дата її смерті досі ще не встановлена. У свої студентські літа, проживаючи в Харкові, автор передмови до книги Марусі Вольвачівни "Кажи жінці правду, та не всю" Іван Лисенко писав, що обстежив усі місцеві кладовища, але могили її не знайшов. Можливо, вона померла не в Харкові, а в Карачівці, де епізодично проживала у знайомих. Можна лише припустити, що померла Марія Степанівна десь між 1905 та 1910 роками.

Джерело:  Вольвачівна, Маруся  Кажи жінці правду, та не всю: Вибрані твори /Передм. І. Лисенка, - Київ: Наш час, 2007. - 376с.

День в історії. Постаті

 26 березня 1926 року в с.Зелене Петрівського району на Кіровоградщині народився народний артист України, концертно-камерний співак Олександр Михайлович Таранець. 

Олександр Таранець

 Закінчив Дніпропетровське музичне училище та Київську державну консерваторію (клас Івана Паторжинського). Олександра Таранця пов'язувала багаторічна дружба та творча співпраця з композиторами: П.Майбородою, І.Шамо, Г.Жуковським, С.Сабадашем, О.Білашем,   В. Верме- ничем, поетами: А.Малишком, М.Сингаївським, М.Ткачем, Д.Луценком та багатьма іншими, які довіряли співакові перше виконання своїх творів.

Саме він уперше виконав пісні "Ми підем, де трави похилі", "Марічка", "Пісня про рушник", "Ясени", "Чорнобривці", "Осіннє золото", "Моя стежина", "Прилетіла ластівка" та багато інших. Співак брав участь в озвученні 48 кінофільмів, серед яких: "Літа молодії", "Абітурієнтка", "Киянка", "Роман і Франческа".  27 років слухачів радував їхній творчий вокальний дует з однокурсником Петром Ретвицьким. Запам'ятали слухачі і пісенні твори О.Таранця в дуеті з Оленою Слободяник, О.Раковим, В.Заровим...

Приписавши собі 2 роки Олександр Михайлович воював на фронтах Другої світової війни, яку закінчив в Австрії. За сприяння генерала Д. Д. Лелюшенка - командувача 3 танкової армії (в якій служив майбутній співак), два повоєнних роки співав він в Ансамблі пісні радянських війск у Німеччині.

Понад 120 днів протягом 1986–1987р.р. О.Таранець перебував у зоні Чорнобильської АЕС, де співав рятівникам – чорнобильцям, воїнам, міліціонерам, пожежникам в самому епіцентрі лиха, внаслідок чого втратив одну легеню, але силою духу і мужності продовжував співати. І свою останню пісню - "Пісні мої, пісні..." Помер в Австрії 27 лютого 1998 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Улюблений народний співак віддав українській пісні понад 50 років. Пісні (їх було в його репертуарі більше тисячі), які виконував Олександр Таранець, не підвладні часу, вони назавжди увійшли до золотого фонду музичного мистецтва України. Вийшли 2 компакт-диски і два аудіоальбоми співака.

 Джерело:      https://www.pisni.org.ua/persons/147.html

Мій дивовижний світ

     16 березня 2020 року у вітринному просторі бібліотеки відкрилася виставка творчих робіт "Мій дивовижний світ" учнів 1-го класу школи "AstorSchool" (с. Білогородка Києво-Святошинського району). Керівник гуртка "Живопис" - Юлія Крива.

Шановні користувачі нашої бібліотеки!

Задля убезпечення й упередження ситуації з можливим розповсюдженням коронавірусу (COVID-19)

з 17 березня бібліотека »Деміївська» припиняє обслуговування користувачів та проведення масових заходів.

   Бібліотека надаватиме можливі довідкові та інформаційні послуги дистанційно.

  Телефонуйте:(044) 259-88-42;

                           (044) 257-20-64 (абонемент)

  Пишіть:          demeevka12@ukr.net

Про відновлення роботи бібліотеки для відвідування користувачів буде повідомлено на блозі: http://bibldemeevskaja. blogspot.com
                                                  

Передчуття весни

14 березня 2020 року в читальній залі бібліотеки відбувся літературно-музичний вечір "Передчуття весни", участь у якому брали:

- письменник, журналіст Андрій Костюченко

- кандидат біологічних наук, поет, бард Ганна Калита

Долучилися до проведення заходу письменник, член Національної спілки письменників України Віктор Глущенко, бібліотекар ЦРБ ім. М. Некрасова Зоя Логвиненко, композитор, бард Тетяна Доміловська, завідувач бібліотеки "Деміївська" Галина Козлова.

       Фото на згадку  

"Я в людей попрошу тільки віри В кожне слово, почуте від мене..."

Фото Миколи Завгороднього. 2009 рік
(З фондів бібліотеки "Деміївська")

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людині є народ

Тоді вона уже людина.

Ліна Костенко

19 березня - день народження видатної української письменниці, лауреата Шевченківської премії Ліни Василівни Костенко. У сучасній українській традиції входить до переліку найвідоміших жінок давньої та сучасної України. Сьогодні поезія Ліни Костенко привертає увагу громадськості до тих моральних цінностей та основ, що з давніх часів формувалися світорозумінням і досвідом народу. Поетичним словом Ліна Василівна не тільки відновлює нашу історичну пам'ять, а й утверджує її.

Книжкова виставка, присвячена  творчості Ліни Костенко, розгорнута на абонементі.

Доброчинність

      До колективу бібліотеки "Деміївська" звернулася з проханням про надання благодійної допомоги у вигляді декількох книг львівська міська громадська організація "Дорога". ГО "Дорога" вже понад  двадцять років допомагає  узалежненим  людям, молоді з групи ризику, соціально не захищеним та членам  їхніх родин.  Програма реабілітації передбачає стаціонарне перебування пацієнтів у центрі.

     Центр «Дорога» був прийнятий до  Федерації Терапевтичних Спільнот Центральної та Східної Європи,  і є офіційним представником Європейської Федерації Терапевтичних Центрів для наркозалежних (euro-TC European Treatment Centres for Drug addiction)  в Україні.

 Працівники бібліотеки відправили до міста Львова 23 книги для поповнення їхнього книжкового фонду.     У відповідь  отримали подяку і фотозвіт.

Життя після смерті

7 березня 2020 року у читальній залі бібліотеки відбулася публічна  лекція Наталії Березанської, яка супроводжувалася відео-презентацією.

Що нас чекає після смерті? Свідчення людей, що пережили клінічну смерть. Стародавні і сучасні джерела про життя після смерті. Тибетська книга мертвих і її символізм. Що ми переживаємо після смерті, з ким зустрічаємося на шляху, що ми там бачимо і усвідомлюємо? 

Вивчення англійської мови

 7 березня 2020 року відбулися уроки англійської мови. Під егідою Благодійного фонду "Життєлюб" (заснований бізнесменом та письменником Гаріком Корогодським), у бібліотеці навчаються люди пенсійного віку.

Гортаючи сторінки газети...

У неділю, 1 березня 2020 року, всі справжні шанувальники Всеукраїнської газети "Хата" зібралися з нагоди 25-річного срібного ювілею газети (зареєстрована 1 березня 1995 року) в затишній залі бібліотеки "Деміївська" Голосіївської ЦБС міста Києва.

Василь Довжик і Микола Рудаков

Вступним словом відкрив урочистості Микола РУДАКОВ - засновник та головний редактор газети "Хата", член Національної спілки журналістів України, якого відзначили медалю "Незалежність" та Подякою КО НСЖУ (голова Сорока М.М.)

Вечір "Гортаючи сторінки газети "Хата" вшанували відомі журналісти, письменники,  митці, зокрема: Зоя ШАРИКОВА - секретар Національної спілки журналістів України, Алла МАЛІЄНКО - заступник голови Київської організації НСЖУ, Микола МАХІНЧУК і Петро МЕДВІДЬ - заслужені журналісти України, Олег КРАВЧЕНКО - старійшина української журналістики, письменники: Василь ДОВЖИК, Лариса НЕДІН, Валентина КОЗАК, шеф-редактор телерадіокомпанії ЕМІГРАНТСЬКЕ РАДІО Галина ІЛЬЄВА, редактор газети "Я сам/а" Тетяна КОНДРАТЕНКО.

Мистецьку програму вечора забезпечили: Лідія МИХАЙЛЕНКО - народна артистка України, Віктор КАВУН - заслужений артист України, Григорій ГРЕБІНІЧЕНКО та Ірина РОДЧЕНКО - заслужені працівники культури України, юний талант Максим БАЛАЛАЄВ. Як завжди, звук і музику забезпечував Андрій БУТ, відеоряд - бібліотекар Олена ПАСІЧНИК.

За їхньою участю "оживали" сторінки і рубрики газети "Хата": ВІСТІ з ПОРОГА-ЗУСТРІЧ ДЛЯ ВАС-ХАТНІЙ ВЕРНІСАЖ-НЕДІЛЬНИЙ ОБІД У РОДИННОМУ КОЛІ-ДОШКА ІНФОРМАЦІЇ, ОГОЛОШЕНЬ, РЕКЛАМИ-сторінка для жінок «ОКСАНИНА СВІТЛИЦЯ»-дитяча «ЯРОСЛАВ»-«СПРАВИ ЧОЛОВІЧІ»-АВТОГРАФ НА ЗГАДКУ-«БІЛЯ ПЕЧІ»-народний гумор «НА ПРИЗЬБІ»-творчості читачів ДУША ГОВОРИТЬ - Здорові будьмо!-ЗАСПІВАЙМО РАЗОМ!

Вдячне слово від читачів промовили: Оксана ПРИЙМАК-кандидат філософських наук, голова товариства друзів газети "Хата", Галина КОЗЛОВА - завідувач бібліотеки "Деміївська", Василь ГОГУЛЯ, Євген КОЛЕСНИК, Анатолій МАЛІВСЬКИЙ, Віктор РУБАН, Григорій КАБАНЧЕНКО, Валентина ЄРМОЛАЄВА...

Згадали всіх авторів газети, що відійшли за вічну межу: Микола ШУДРЯ, Петро ОСАДЧУК, Ганна ЧУБАЧ, Дмитро БІЛОУС, Петро КРАВЧЕНКО (Австралія), Василь ЮХИМОВИЧ, Платон ВОРОНЬКО, Павло ГЛАЗОВИЙ,  Олекса ЮЩЕНКО, Борис ОЛІЙНИК, Володимир МОРДАНЬ, Микола СИНГАЇВСЬКИЙ, Василь СКУРАТІВСЬКИЙ, Володимир ЄВТУШЕВСЬКИЙ, Юрій УДОД, Анатолій ТАРАН, Іван ГОЛОВЧЕНКО, Руслан ГОЛОВЕНКО, Володимир МАНЯК, митців, які підтримували газету:...Світла їм пам'ять!

Сторінку "Здорові будьмо!" презентувала медик Віра КОЛЕСНИК.

Це - перший захід з циклу вечорів славного ювілею газети "Хата"!

Перше число нашої газети побачило світ 1 червня 1995 року.

Дякую всім, хто був поруч!*

Від імені колективу  бібліотеки "Деміївська" завідувач Галина Козлова   щиро дякує Миколі Івановичу Рудакову за багаторічну  плідну співпрацю, громадську та соціальну активність і за вагомий внесок у розвиток та збереження української культури.

* Текст Миколи Рудакова.

    Фото Галини Козлової та Валентини Орловської.

"Как подснежники в марте во мне расцветают слова..."

29 лютого 2020 року в читальній залі бібліотеки відбувся літературний вечір "Как подснежники в марте во мне расцветают слова...". Український археолог, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу археології ранньої залізної доби Інституту археології НАН України Сергій Скорий презентував свої щойно видані друком книжки "Избранное" (Поезія. Проза). Чудовий вечір, тепла невимушена атмосфера заходу. Сергій Анатолійович декламував свої вірші, розповідав цікаві факти з історії археології України, а також прочитав декілька новел з                                                                                       другого тома "Вибране".

     З теплими словами до автора книжок звернулись друзі Сергія Анатолійовича та вдячні слухачі. Серед них  Юрій Полідович - археолог, кандидат історичних наук, провідний науковий співробітник Музею історичних коштовностей України

- Василь Алоєв - в минулому спортсмен-важкоатлет. Залишивши спорт, очолював Національну федерацію пауерліфтингу України, був головним тренером країни.

- Валентина Єрмолаєва, читач бібліотеки, керівник Клубу "Океан любові"

- працівники ЦРБ імені Миколи Некрасова Людмила Циндровська та Зоя Логвиненко

Фото на згадку

  

Вивчення англійської мови

  29 лютого  та 2 березня 2020 року відбулися уроки англійської мови для груп Ж-1 та Г-1. Під егідою Благодійного фонду "Життєлюб" (заснований бізнесменом та письменником Гаріком Корогодським), у бібліотеці навчаються люди пенсійного віку.