Погляди Григорія Сковороди на протиріччя людського життя

 У 2022 році на державному рівні відзначають 300-річчя від дня народження українського філософа, богослова, поета, педагога Григорія Сковороди.

Григорій Сковорода

У творах "БесѢда, нареченная двое, о том, что блаженным  быть легко", "БесѢда 1-я, нареченная Observatorium (Сіон)", "БесѢда 2-я  Observatorium Specula", "Кольцо", "Брань архистратига Михаила со Сатаною о сем: легко быть благим") зосереджується увага на проблемі подвійності всього сущого : натури, серця, особливо яскраво це продемонстровано на прикладі протилежності шляхів людського життя. 

Проблема життєвої стежки не нова, але цікава і актуальна. Адже найскладніше в житті - зробити правильний вибір: права стежка складна й довга, бо веде до Бога; ліва, навпаки - легка, проте віддаляє від нього. Мислитель у цьому питанні продовжує думки попередників - мислеників Івана Вишенського, Якова Козельського.

Ейдос[1] дороги - характерна особливість творчості Григорія Сковороди, як і інших барокових письменників. Герої мислителя перебувають в постійному пошуці чи то істини, чи то Бога, чи себе самих на життєвих шляхах. Недаремно ж вперше автобіографічний образ Варсави в "Брани архистратига Михаила со Сатаною" з'являється саме на дорозі. Це ще раз доводить, що для філософа мандри були не лише способом життя, але й мислення.

Григорій Сковорода зумів, спираючись на біблійні тексти, вибудувати власну концепцію двох шляхів, підпорядковуючи її православним канонам. Правий шлях, за Григорієм Сковородою, має закінчуватися "Горною республікою", де панує добробут, рівноправність, щастя, любов, дружба, взаємоповага. Саме такою мріяв бачити мислитель Україну та її мешканців.

Це - своєрідний заповіт, залишений нащадкам.

[1] Ейдос - термін античної філософії та літератури, в загальному значенні - спосіб організації та/або буття об'єкта

Джерело: Александрович, Т. Поетика прози Григорія Сковороди : Автореферат/ Тетяна Александрович. - Київ, 2007. - с.6-7.